в провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа №6/98 про банкрутство дочірнього підприємства "АК Альфа"закритого акціонерного товариства "АК "Альфа"(далі –боржника).

Провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008р. (суддя Васьковський О.В.) визнано поточні вимоги арбітражного керуючого Ракущинець А.А. до боржника у сумі 4360,00грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008р. апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008р., аргументуючи порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 34, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі –Закону) визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За результатами розгляду таких вимог кредиторів у попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (стаття 15 Закону).

Грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до статті 1 Закону є поточними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Закарпатської області від 10.07.2006р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ракушинця А.А., зобов'язано ліквідатора опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах та подати суду відповідний звіт та ліквідаційний баланс.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006р. постанову господарського суду Закарпатської області від 10.07.2006р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2007р. постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006р. та господарського суду Закарпатської області від 10.07.2006р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області на стадію розпорядження майном.

Провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008р. визнано поточні вимоги арбітражного керуючого Ракущинець А.А. до боржника у сумі 4360,00грн.

Законодавцем передбачено, що тільки після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені, згідно з статтею 23 Закону, з наступним визнанням їх судом та включенням до реєстру вимог кредиторів.

Отже, до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд, який розглядає справу про банкрутство, має відмовляти у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Відтак, суд першої інстанції неправомірно визнав заявлені арбітражним керуючим Ракушинцем А.А. поточні вимоги до боржника за відсутності відкритої ліквідаційної процедури у справі, а суд апеляційної інстанції не виправив допущені порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, не погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 р. та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008 року таким, що підлягають скасуванню, а справа №6/98 передачі для розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 106, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "АК Альфа"закритого акціонерного товариства "АК "Альфа"задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008р. та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 03.10.2008р. скасувати.