У серпні 2008 р. Фермерське господарство "Росинка" (далі –Господарство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило визнати його абсолютне право на внесення в базу даних автоматизованої системи державного земельного кадастру відомостей та даних про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 220773, виданого Бориспільским районним відділом земельних ресурсів 21.10.2004 р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2, яким підтверджується право власності Господарства на земельну ділянку площею 100 га з кадастровим № 3220882600:04:003:0006.

ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1) звернувся до господарського суду м. Києва як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу землі, укладений 05.08.2004 р. між Бориспільскою районною державною адміністрацією Київської області (далі –Адміністрація) та Господарством і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії за № 3446, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 220773, виданий Господарству 21.10.2004 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2008 р. (суддя Іванова Л.Б.) позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. (колегія суддів: Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Буравльов С.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2008 р. залишено без змін.

Вказані ухвала та постанова прийняті з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та мотивовані тим, що:

– позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути предметом окремого позову до Бориспільскої районної державної адміністрації Київської області;

– долучені ОСОБА_1 до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені;

– ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували відправлення сторонам по справі позовної заяви та доданих до неї документів.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р. і ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким прийняти його позовну заяву та залучити його у якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні відповідача –5. Викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 26 та 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що від ОСОБА_1 надійшла також і касаційна скарга лише на ухвалу господарського суду м. Києва від 07.10.2008 р., яка була подана ним 08.11.2008 р., тобто до прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р.

Беручи до уваги зміст Розділу XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та враховуючи, що доводи ОСОБА_1, які містяться у касаційних скаргах, за своєю суттю є тотожними, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у даній справі касаційному перегляду підлягають і постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 р., і ухвала господарського суду м. Києва від 07.10.2008 р., виходячи з поданої на них касаційної скарги.

Особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору, тобто на матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

В порушення викладеного ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу землі, укладений 05.08.2004 р. між Адміністрацією та Господарством та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії за № 3446, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 220773, виданий Господарству 21.10.2004 р., тобто до іншого відповідача та з вимогами, які не спрямовані на предмет спору між позивачем та відповідачами по справі, яким є визнання абсолютного права Господарства на внесення в базу даних автоматизованої системи державного земельного кадастру відомостей та даних про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 220773, виданого Бориспільским районним відділом земельних ресурсів 21.10.2004 р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2, яким підтверджується право власності Господарства на земельну ділянку площею 100 га з кадастровим № 3220882600:04:003:0006.

Такі вимоги мають бути предметом окремого позову, про що обґрунтовано зазначили місцевий та апеляційний господарські суди.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою як тертя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з порушенням вимог ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, та обґрунтовано повернули подану ним позовну заяву без розгляду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наявність або відсутність інших підстав, з яких позовна заява ОСОБА_1 була повернута без розгляду, не впливає на вирішення питання про прийняття вказаної заяви до розгляду, а відтак їх встановлення не є суттєвим.