Рішенням від 04.09.2008 господарського суду Київської області в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Припинено провадження за зустрічними позовними вимогами на підставі п.1-1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою від 12.01.2009 Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 04.09.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "ІКР Баболна Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 171 Господарського кодексу України, ст. 207 Цивільного кодексу України, ст. 61 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "ІКР Баболна Україна" та ЗАТ "Калина" 20.06.2002 уклали угоду № 04-02/ОЛ оперативного лізингу, за умовами якої ЗАТ "Калина" отримало у строкове платне користування зернозбиральний комбайн "New Holland ТС-57 1996 року випуску, шасі RMO № 4529, тип двигуна NH Genesis 675 Т, № двигуна WВ 543379 та зернову жатку №3430018.

В подальшому, 31.03.2004 та 25.10.2004 сторони уклали додаткові угоди № 1 і № 2 до угоди № 04-02/ОЛ від 20.06.2002.

20.06.2002 сторонами також укладено договір № 06/1 купівлі-продажу, за умовами якого ЗАТ "Калина" придбало зернозбиральний комбайн New Holland ТС-57 1996 року випуску, шасі RMO № 4529, тип двигуна NH Genesis 675 Т, № двигуна WВ 543379 та зернової жатки № 3430018, вартістю 44466, 95 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав не надання суду оригіналів вищевказаних угод, господарські суди не врахували, що ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України також встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, за змістом даних норм чинного законодавства, правочини укладені за допомогою факсимільного зв'язку є документами, які повинні враховуватися при розгляді справи і їм повинна надаватися належна правова оцінка. Однак, господарськими судами правова оцінка даним правочинам не надана.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 12.01.2009 Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення від 04.09.2008 господарського суду Київської області зі справи № 19/278-08 скасувати.