Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", м. Київ (далі –ТОВ "Українська Музична Видавнича Група")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009

зі справи № 12/132-20/57

за позовом ТОВ "Українська Музична Видавнича Група"

до телерадіокомпанії "Студія 1+1" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ (далі –ТРК "Студія 1+1"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –асоціація "Дім Авторів Музики в Україні", м. Київ,

про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у сумі 750 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" – Кваши О.О.,

ТРК "Студія 1+1" – Варічевої Л.С.,

асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" – не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) до ТРК "Студія 1+1" про:

стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав у сумі 750 000 грн.;

заборону використовувати музичні твори "Проститься" (автор музики і слів Кристовький В.Є.) у виконанні групи "Уматурман" і "Просто любить тебя" (автор музики Дробиш В.Я., автор слів Дробиш О.І.) у виконанні Авраама Руссо та Кристини Орбакайте, виключні майнові права на які належать відповідачеві, без виплати авторської винагороди асоціації "Дім Авторів Музики в Україні".

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2008 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. –головуючий, судді Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що, сповіщаючи музичні твори "Проститься" і "Просто любить тебя", відповідач діяв у межах вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі –Закон) та умов ліцензійної угоди, а тому не повинен нести відповідальність за порушення прав третіх осіб у публічному сповіщенні таких творів.

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких просить скасувати постанову апеляційного господарського суду з цієї справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу та пояснення мотивовано, зокрема, тим, що суди, приймаючи рішення зі справи, прийняли як належний доказ не авторські договори чи договори з суб’єктами авторських прав на відповідні твори, а ліцензійний договір на аудіовізуальний твір.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено:

- 22.12.2005 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Первое музыкальное издательство" (далі –ТОВ "Первое музыкальное издательство") укладено договір № 4001/06, відповідно до пунктів 2.1, 2.7 якого ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" набуло виключного майнового права на використання музичних творів "Проститься" (автор музики і слів Кристовький В.Є.) і "Просто любить тебя" (автор музики Дробиш В.Я., автор слів Дробиш О.І.) шляхом їх відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічного виконання, публічного сповіщення та ін., а також права здійснювати будь-які юридичні дії, пов’язані з неправомірним використанням творів;

- згідно з пунктом 2.6 договору № 4001/06 позивач може надати право на проведення зборів за публічне виконання творів організації, що управляє майновими правами авторів на колективній основі;

- позивач передав у колективне управління майнові авторські права на твори третій особі –асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" згідно з договором від 26.04.2005 № 5/05МП;

- ТОВ "Первое музыкальное издательство" набуло виключних авторських прав на спірні музичні твори, в тому числі право на включення таких творів повністю чи частково до складу аудіовізуальних творів, на підставі договорів:

? від 01.02.2005 № 114/03 з Кристовським В.Є.;

? від 19.07.2004 № 74/04 з Дробишем В.Я.;

? від 27.07.2005 № 78/05 з Дробиш О.І.;

- 25.04.2008 ТОВ "Первое музыкальное издательство" (ліцензіар) і товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Продакшн Групп" (далі –ТОВ "Юнайтед Продакшн Групп", ліцензіат) укладено ліцензійний договір № ПЛС-119/08, відповідно до умов якого ліцензіар дозволяє ліцензіатові включити фрагменти творів "Проститься" і "Просто любить тебя" в програму (аудіовізуальний твір "Танцы на льду"), а також надає ліцензіату право (невиключну ліцензію) на використання з 15.08.2006 фрагментів творів виключно у складі названої програми;

- 26.06.2006 федеральним державним унітарним підприємством "Государственная телевизионная компанія "Телеканал "Россия" (далі – телеканал "Россия", замовник) та ТОВ "Юнайтед Продакшн Групп" (виконавець) укладено договір № 6357, згідно з яким: виконавець зобов’язується здійснити виробництво оригінального аудіовізуального твору –циклової телевізійної програми "Танцы на льду" та передати замовникові виключні майнові авторські права цей твір; виконавець самостійно укладає угоди про створення та використання аранжування, фонограм, виконання музичних творів та договори про використання інших об’єктів авторського і суміжних прав, які використовуються у телепрограмі, з усіма володільцями авторського і суміжних прав;

- компанією "Innova Film GmbH" та телеканалом "Россия" укладено контракт від 02.10.2006 № 95 та додаток до нього від 01.12.2006 № 3, на виконання яких компанія "Innova Film GmbH" отримала виключні права на багаторазовий телевізійний показ на території України аудіовізуального твору "Танцы на льду";

- компанія "Innova Film GmbH" та ТРК "Студія 1+1" укладено ліцензійний договір від 02.10.2006 № Л8/06 та додаток від 05.10.2007 № 2 до неї, відповідно до яких компанія "Innova Film GmbH" надала відповідачеві виключне право на використання аудіовізуального твору "Танцы на льду", а саме право повідомляти для загального відома за допомогою передання в ефір по каналам кабельного та супутникового телебачення. Крім того, ліцензіар (компанія "Innova Film GmbH") гарантував ліцензіату, який є законним володільцем усіх прав, що передаються за цією угодою, що права, що передаються, вільні від зобов’язань перед третіми особами, а також те, що в творах немає будь-яких матеріалів, які порушують авторські та/або суміжні права;

- 06.12.2006 під час демонстрації в ефірі на телеканалі "Студія 1+1" телепередачі "Танцы на льду" відбулося сповіщення музичних творів –"Проститься" (автор музики і слів Кристовький В.Є.) і "Просто любить тебя" (автор музики Дробиш В.Я., автор слів Дробиш О.І.).

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність порушення відповідачем прав позивача під час демонстрації телепередачі "Танцы на льду", у складі якого здійснено публічне сповіщення спірних музичних творів, та у зв’язку з цим намагання ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" отримати компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав.

Відповідно до статі 443 Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди. Частиною першою статті 32 Закону передбачено виключне право автора та іншої особи, яка має авторське право, надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Частинами першою-третьою статті 440 ЦК України та частиною першою статті 15 Закону передбачено, що автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно із частиною третьою статті 15 Закону виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору є зокрема його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Разом з тим, частиною другою статті 17 Закону передбачено, що якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, спірні музичні твори були правомірно включені до складу аудіовізуального твору "Танцы на льду", публічне сповіщення якого ТРК "Студія 1+1" здійснила цілком правомірно, на підставі відповідних договорів. Отже, зазначене сповіщення спірних музичних творів за своєю суттю не є позадоговірним використанням авторських творів і не порушує прав позивача як особи, що має виключні майнові авторські права.

Разом з тим, саме автор твору має право на справедливу винагороду за сповіщення його твору, яку може отримати особисто, через повіреного, або через організацію колективного управління правами відповідно до статей 45, 47 Закону.

Отже, організація колективного управління, якій передано майнові авторські права на спірні твори (в даному випадку –асоціація "Дім Авторів Музики в Україні" згідно з договором від 26.04.2005 № 5/05МП), може звертатися до суду з позовом про стягнення відповідної авторської винагороди.

Статтею 50 Закону передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі статтею 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права такі суб'єкти мають право звертатися до суду з позовом, зокрема, про стягнення компенсації.

Відповідно до пункту "д" частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.

Подаючи позов, ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" висувало вимоги про стягнення компенсації за порушення його виключних майнових прав та заборону відповідачеві використовувати музичні твори "Проститься" у виконанні групи "Уматурман" і "Просто любить тебя" у виконанні Авраама Руссо та Кристини Орбакайте. Між тим підставою для пред’явлення відповідних позовних вимог може бути лише неправомірне використання творів, яке в даному випадку відсутнє.

З огляду на зазначені обставини апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та в зв'язку з цим про необхідність залишення без змін рішення місцевого господарського суду з цієї справи. Отже, судове рішення господарського суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 зі справи № 12/132-20/57 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" – без задоволення.