Державне підприємство "Ровенькиантрапит" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" про стягнення в сумі 255 305,07 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2008 року по справі № 5/183-08 (суддя Подоляк Ю.В.) в позові відмовлено.

Державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2008 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 5/183-08, розпорядженням в. о. голови Судової палати від 05.06.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Фролова Г.М.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та Державним відкритим акціонерним товариством центральна збагачувальна фабрика "Коменданська" Державної холдингової компанії "Ровенькиантрацит", правонаступником якого є позивач, 01.04.2002 року укладено договір на користування електричною енергією № А5009, за яким ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (енергопостачальник) зобов'язалось постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а ДВАТ ЦЗФ "Комендантська" ДХК "Ровенькиантрацит" (споживач) зобов'язалося своєчасно оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у термін та на умовах, що передбачені в договорі.

Згідно додатку № 3.2 договору до електричних мереж споживача підключені субспоживачі, зокрема, ДВАТ "Шахта "Фащівська".

Пунком 4.4.1 договору сторони передбачили, що взаємовідносин між споживачем і субспоживачем регулюються укладеними між ними договорами на користування електроенергією та правилами користування електроенергією.

Судом встановлено, що за спожиту енергію ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" пред'явило до оплати ДВАТ ЦЗФ "Комендантська" ДХК "Ровенькиантрацит" платіжні вимоги-доручення від 30.04.2002 року № 624, від 31.05.2002 року № 2025, від 30.06.2002 року № 3036, в яких включена вартість спожитої в квітні, травні, червні 2002 року електроенергії вентиляторами та свердловиною питної води ДВАТ "Шахта "Фащівська" на суму 255 305,07 грн.

Відповідно до умов договору уступки права вимоги від 30.12.2003 року № 34-Л ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" уступило ДП "Укренерговугілля", правонаступником якого є відповідач, право вимоги до ДВАТ ЦЗФ "Комендантська" ДХК "Ровенькиантрацит" щодо сплати заборгованості за спожиту ним електроенергію за договором № А5009 від 01.04.2002 року, в яку ввійшла сума спожитої в квітні, травні, червні 2002 року електроенергії ДВАТ "Шахта "Фащівська" на суму 255 305,07 грн.

Місцевим судом встановлено, що з одного боку ДВАТ "Шахта "Фащівська" розрахувалось за використану ним в квітні –червні електроенергію вентиляторами та свердловиною питної води в розмірі 255 305,07 грн. від електричних мереж ДВАТ ЦЗФ "Комендантська" ДХК "Ровенькиантрацит" з Державним підприємством підприємство селищних електричних мереж виробничого об'єднання "Донецьквугілля" згідно умов договору № 10-07, а з другого боку позивач, здійснив власний розрахунок в рамках вищезазначеного чотирьохстороннього договору з ДП "Укренерговугілля" із погашення своєї заборгованості за спожиту електричну енергію від 01.04.2002 року № А5009, в яку увійшла сума спожитої в квітні – червні 2002 року електроенергії ДВАТ "Шахта "Фащівська" в розмірі 255 305,07 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд встановив, що відповідно до умов договору на користування електричною енергією від 01.04.2002 року № А5009 позивач як споживач зобов'язався розраховуватись з енергопостачальником за поставлену електроенергію в повному обсязі, в тому числі і за спожиту електроенергію субспоживачами, взаємовідносини з якими регулюються укладеними між ними договорами на користування електроенергією.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що за вказаних обставин позивач розраховуючись з енергопостачальником за поставлену електроенергію, в тому числі, сплачуючи вартість електроенергії використаної субспоживачем, виконав свої зобов'язання за вказаним договором, як це передбачено ч. 1 ст. 193 ГК України. Обов'язок позивача здійснити повний розрахунок за поставлену електроенергію за вказаним договором, в тому числі, сплачуючи вартість електроенергії, використаної субспоживачем, не залежить від розрахунків субспоживачів за використану електроенергію та зобов'язань останніх щодо здійснення розрахунків за поставлену ним електроенергію за іншими договорами.

Відповідно до ст. 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, в касаційній скарзі відсутні посилання на те, які саме норми матеріального права порушені судом під час розгляду справи.

Скаржник вказує на порушення місцевим судом положень ст. 43 ГПК України, проте, наведені обґрунтування зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.