Товариство з обмеженою відповідальністю "Лілея" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" про розірвання договору підряду, повернення оплати та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2006 року по справі № 17/357 (суддя Трофименко Т. Ю.) позовні вимоги задоволено: розірвано договір підряду від 26.08.2005 року, укладений між ТОВ "Лілея" та ТОВ "Фавор". Визнано за ТОВ "Лілея" право власності на будівлі кемпінгу з закладами громадського харчування загальною площею 244,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, прос. Броварський, 41-А, а саме: на будівлі: бар з кухнею будівля під літ. "А", площа 85,4 мІ; банкетний зал з офісом будівля під літ. "Б", площа 45,4 мІ; підсобне приміщення будівля під літ. "В", площа 45,4 мІ; обідня зала будівля під літ. "Г", площа 5,8 мІ; обідня зала будівля під літ. "Д", площа 6,2 мІ; обідня зала будівля під літ. "Є", площа 6,4 мІ; обідня зала будівля під літ. "Ж", площа 6,4 мІ; обідня зала будівля під літ. "З", площа 6,4 мІ; обідня зала будівля під літ. "І", площа 6,6 мІ; погреб під літ. "К", площа 13,4 мІ; вбиральня під літ. "Л", площа 15,2 мІ; банкетний зал під літ. "М", площа21,8 мІ. Стягнуто з ТОВ "Фавор" на користь ТОВ "Лілея" 835 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2006 року, в якому стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 210, 367, 1212 ЦК України, ст. ст. 43, 32, 34, 80 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційне подання, позивач проти вимог та доводів заперечує та просить залишити оскаржене рішення в силі.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 17/357 розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.06.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2009 року відкладено розгляд касаційного подання Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до 09.06.2009 року об 11 год. 25 хв.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено, що 26.08.2005 року між ТОВ "Лілея" (замовник) та ТОВ "Фавор" (підрядник) укладено договір підряду, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами або на свій вибір із залученням спеціалізованих організацій виконати відповідно до умов договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи й оплатити їх. Обсяг і вартість робіт, які повинні бути виконані за даним договором, вказуються в кошторисі, що підписується сторонами з моменту укладення даного договору і невід'ємною частиною.

Пунктом 7.1 термін дії договору встановлено з моменту його підписання до 01.11.2005 року, але не пізніше 01.12.2005 року.

Згідно п. 4.1 договору оплата виконаних робіт передбачена в натуральній формі, шляхом передачі ТОВ "Лілея" ТОВ "Фавор" у власність об'єкт нерухомого майна загальною площею 34,7 кв. м.

Судом встановлено, що згідно акта приймання-передачі від 27.08.2005 року позивач передав відповідачу в якості попередньої оплати вартості робіт за договором будівлю обідньої зали площею 6,6 кв. м та будівлю банкетної зали площею 28,1 кв. м, які знаходяться на території кемпінгу із закладами громадського харчування за адресою: м. Київ, прос. Броварський, 41-А, загальна площа яких становить 34,7 кв. м.

Місцевим судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Відповідно до п. 8.2.2 договору його дія припиняється за ініціативою позивача у випадку, якщо відповідач в установлений законом строк не виконає роботи в об'ємі, встановленому кошторисом, якщо відповідач не розпочав виконання зо договором протягом 60 календарних днів з дня підписання договору; якщо підрядник, тобто відповідач допустив відставання темпів виконання робіт понад 45 календарних днів. В цьому випадку відповідач повинен повернути позивачу приміщення, які були засобом платежу по договору, в триденний термін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 146-ПУ від 20.04.1995 року ТОВ "Фірма СПЕК" збудувало та передало позивачу обумовлені договором нежитлові площі кемпінгу із закладами громадського харчування за адресою: м. Київ, прос. Броварський, 41-А.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що з урахуванням положень ст. ст. 526, 527, 1212 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду мають право подати сторони у справі, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Тобто, відповідно до вимог вказаної статті особи, яких не було залучено до участі у справі, звертаючись до касаційної інстанції, повинні довести яких саме прав та обов'язків стосується прийняте рішення.

В касаційному поданні прокурор зазначає, що оскаржене рішення порушує права та інтереси територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, оскільки позивач здійснив будівництво на земельній ділянці не відведеної для цієї мети.

Проте, в запереченні на касаційне подання позивач з таким твердженням не погодився, посилаючись на рішення Київської міської ради від 27.01.2005 року № 41/2617, яким було надано ТОВ "Лілея" у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування кемпінгу із закладом громадського харчування на прос. Броварський, 41-А рішення та від 01.10.2007 року № 421/3255, яким поновлено договір оренди від 27.07.2007 року на вказану ділянку, укладений між позивачем та Київською міською радою.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення не порушує права та інтересів Київської міської ради.

Прокурор також стверджує про порушення оскарженим рішенням порушуються інтереси держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що полягає в порушенні правил та порядку введення в експлуатацію об'єктів нерухомості.

Колегія відхиляє дані твердження оскільки предметом спору по даній справі є договірні відносини, а Державна архітектурно-будівельної інспекції України не є їх учасником.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційного подання їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.