Агропромислова фірма "Колос України" звернулась до суду з позовом до ТОВ "Діалог-2007" про розірвання укладеного між ним та відповідачем інвестиційного договору №15/11/07 від 15.11.2007 р. Під час розгляду справи ТОВ "Діалог-2007" подало зустрічний позов до Агропромислова фірма "Колос України" яким (з врахуванням уточнення) просило суд визнати право власності на центр оптово-роздрібної торгівлі продуктами сільськогосподарського виробництва та товарами господарського призначення літ.А-1, А-'І, А-нб, загальною площею 14 026,7 кв.м. по вул.Кутузівська, 19-В, с.Циркуни, Харківського району, Харківської області без додаткових актів введення в експлуатацію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 р. в задоволенні позовних вимог по первісному позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2009 прокурору відновлено строк на внесення касаційного подання, розгляд якого призначено в судовому засіданні на 09.06.2009.

Не погоджуючись з рішенням від 03.10.2008 р. заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації вніс касаційне подання в якому просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Діалог-2007" відмовити.

У поданні зазначається, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо правил виключної підсудності у справах про право власності на нерухоме майно, щодо збирання доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо приналежності земельної ділянки на якій проводилось будівництво, одержання дозвільної документації.

ТОВ "Діалог-2007" у наданому суду відзиві просить суд відмовити в задоволенні касаційного подання через його необґрунтованість, а судове рішення залишити без змін.

АФ "Колос України" надала відзив яким просить залишити касаційне подання без задоволення, а рішення без змін.

Учасники судового процесу у відповідності до ст. 111-4 ГПК України повідомлені про час та місце розгляду касаційного подання у справі.

Про неможливість з'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу суду касаційної інстанції не повідомлено, мотивованих клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом, 15.11.2007 р. між АФ "Колос України" (Замовник) та ТОВ "Діалог-2007" (Інвестор) було укладено інвестиційний договір про участь у будівництві №15/11/07, відповідно до якого інвестор зобов'язався передати замовнику будівництва грошові кошти на умовах участі в будівництві, а замовник будівництва після закінчення будівництва об'єкту нерухомості зобов'язується передати інвестору у власність цей об'єкт нерухомості (п.1.1 договору).

Загальна площа об'єкта нерухомості орієнтовно складає 14 200 кв.м. (п.1.2.5), а характеристики та вимоги до об'єкту нерухомості наведені у додатку №2 та №3 до інвестиційного договору (п. 1.2.4).

Відповідно до п.1.2.3 договору, користування земельною ділянкою, на якій буде здійснюватись будівництво, здійснюється замовником будівництва на підставі державного акта на право постійного користування землею серія І-ХР №004899, виданого Циркунівською сільською радою народних депутатів 25.05.2001 р. Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою Харківська область, Харківський район, с.Циркуни, вул.Кутузівська та позначена на Генеральному плані забудови червоним кольором (додаток №1 до договору). Загальна площа земельної ділянки становить 6,8309 га.

Попередня вартість об'єкту будівництва складає 89 407 245,81 грн. (п.5.4).

Відповідно до п.3.1.2 замовник будівництва зобов'язаний забезпечити здійснення будівництва об'єкта нерухомості відповідно до графіку фінансування (додаток №4 до договору).

В подальшому додатковою угодою №1 до інвестиційного договору від 15.11.2007 р., було визначено, що після завершення будівництва Замовник зобов'язується передати Інвестору об'єкт нерухомості та земельну ділянку в межах фактичного розміщення об'єкту нерухомості, а також збільшена попередня вартість об'єкту до 99 883 192,50 грн.

Згідно додатку №4 до інвестиційного договору від 15.11.2007 р. замовник повинен був у липні 2008 р. закінчити оздоблювальні роботи на об'єкті та роботи з благоустрою території та здійснити попередню передачу об'єкта представнику інвестора для виявлення недоліків.

Як встановлено судом, з боку ТОВ "Діалог-2007" мало місце недоперерахування на користь АФ "Колос України" грошових коштів згідно графіку фінансування будівництва, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 01.07.2008 р. та від 01.08.2008 р., що і стало підставою для звернення АФ "Колос України" до суду з позовом про розірвання договору.

Проте, згідно акта звірки розрахунків від 01.10.2008 р., станом на 01.10.2008 р. ТОВ "Діалог-2007" перерахував на користь АФ "Колос України" 96 126 074,25 грн., що свідчить про виконання інвестором обов'язків по інвестиційному договору.

Інвестор має право ознайомлюватись із ходом здійснення будівництва, в тому числі шляхом отримання письмових звітів Замовника та вимагати від Замовника виконання всіх зобов'язань щодо здійснення будівництва (додаткова угода №2 до інвестиційного договору).

Як встановлено судом, неодноразові звернення ТОВ "Діалог-2007" до АФ "Колос України" з проханням надати письмові звіти про здійснення будівництва були залишенні останнім без відповіді та задоволення.

Актом виявлення дефектів №1 від 01.07.2008 р. встановлено, що станом на 01.07.2008 р. оздоблювальні роботи не закінчені, об'єкт до передачі не готовий оскільки стан виконання загально-будівельних робіт складає лише 85%.

У встановлений для усунення недоліків строк вони повністю усунуті не були, і згідно акту виявлення дефектів №2 від 31.07,2008 р. було зафіксовано загальне виконання робіт на 99%. Як встановлено судом першої інстанції вказані недоліки є незначними.

В подальшому вказані недоліки не були усунуті, а об'єкт ТОВ "Діалог-2007" так і не було передано, що спонукало останнього звернутись до АФ "Колос України" із зустрічним позовом про визнання права власності.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд обґрунтовано виходив з того, що згідно акта звірки розрахунків станом на 01.10.2008 р. ТОВ "Діалог-2007" було перераховано на користь АФ "Колос України" 96 126 074,25 грн., що свідчить про виконання інвестором обов'язків по інвестиційному договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

АФ "Колос України" не надала в матеріали справи та не довела в суді першої інстанції, що ТОВ "Діалог-2007" було допущено саме істотне порушення умов інвестиційного договору, внаслідок якого вона була позбавлена того, на що розраховувала при укладанні цього договору.

Крім того, згідно п. 6.2.1 договору на момент розірвання договору замовник повинен перерахувати інвестору грошові кошти, які були перераховані по цьому договору згідно із графіком фінансування. Замовником грошові кошти інвестору не повернуті.

Стосовно зустрічних позовних вимог судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання такого права судом.

Оскільки п.1.1 інвестиційного договору від 15.11.2007 р. АФ "Колос України" зобов'язана передати об'єкт нерухомості у власність ТОВ "Діалог-2007", то невиконання цієї вимоги свідчить не лише про порушення договірних зобов'язань, а й про порушення права ТОВ "Діалог-2007" на набуття вказаного майна у власність.

За таких умов, звернення до суду з позовом про захист права шляхом його визнання відповідає змісту порушення права та є співмірним йому.

В касаційному поданні прокурор вказав на порушення правил виключної підсудності при розгляді цієї справи. З вказаним погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходження відповідача по первісному позову згідно свідоцтва про державну реєстрацію та довідки ЄДРПОУ є місто Дніпропетровськ, а тому первісний позов подано з додержанням правил територіальної підсудності. Застосування положень ст. 16 ГПК України, якою встановлюється виключна підсудність справ, до позову з вимогою про розірвання договору підстав не має.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Подання зустрічного позову про визнання права власності на нерухоме майно у справі, що вже розглядається господарським судом не за місцезнаходження цього майна та винесення по ній судового рішення не можна вважати вчиненим з порушенням правил виключної підсудності оскільки згідно ч.3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті. Ч. 2 ст. 60 ГПК України встановлює, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Зазначене свідчить, що позов повинен бути поданий з врахуванням вимог ст.ст. 54- 58 ГПК України щодо форми і змісту позовної заяви.

Водночас існує виняток із загального правила подання позову щодо територіальної підсудності, а саме зустрічний позов, незалежно від його підсудності подається до господарського суду за місцем розгляду первісного позову.

У п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) зазначено, що при вирішенні питання про підсудність зустрічних позовних заяв слід виходити з того, що за змістом частини 1 статті 60 ГПК зустрічний позов завжди розглядається спільно з первісним позовом в тому ж суді, в провадженні якого перебуває справа за первісним позовом.

Як встановлено господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до технічного паспорту від 19.07.2008 р., виданого КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" об'єкт нерухомого майна складається з наступних будівель та споруд: центр оптово-роздрібної торгівлі продуктами сільськогосподарського виробництва та товарами господарського призначення літ.А-1 загальною площею 14 026,7 кв.м., прибудова літ.А-'І, надбудова літ.А-нб, по вул. Кутузівська, 19-В, с.Циркуни, Харківського району, Харківської області. Тобто, адреса об'єкту визначена БТІ виходячи з умов інвестиційного договору від 15.11.2007 р., за якими будівництво здійснюється не на ділянці ТОВ "Діалог-2007, а на земельній ділянці АФ "Колос України", як замовника будівництва, частину якої в межах фактичного розміщення об'єкту нерухомості, вона згідно додаткової угоди №1 до інвестиційного договору від 15.11.2007 р. повинна передати ТОВ "Діалог-2007".

Стосовно доводів скаржника щодо дослідження обставин одержання дозволу на будівництво колегія зазначає, що згідно ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Предметом спору у цій справі є розірвання договору та визнання права власності, сторонами не обґрунтовувались позовні вимоги чи заперечення, зокрема щодо порушення виконання інвестиційного договору як підставу для його розірвання-додержання замовником погоджувальної процедури по проекту будівництва, отримання відповідних дозволів тощо.

Посилання у касаційному поданні на іншу адресу свідчить про намір встановити інші обставини справи, ніж ті, що встановлені.

Крім того, судова колегія вважає, що касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області не підлягає задоволенню також виходячи з наступного.

У касаційному поданні прокурор вказав, що вступає у справу в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації. Разом з тим, прокурором не враховано, що згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора. Обізнаність облдержадміністрації із даною справою судом не встановлена.

При цьому прокурор помилково визначив Харківську обласну державну адміністрацію в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Правова позиція прокурора щодо визначення саме цього органу ґрунтується на приписах ч.І п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 р. (1243-2004-п) (чинної на момент існування спірних правовідносин), згідно якої державна комісія з прийняття закінченого будівництвом об'єкта утворюється обласною державною адміністрацією, якщо збудований об'єкт розташований на території лише однієї області.

Однак, таким органом є не обласна, а Харківська районна державна адміністрація, оскільки згідно п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 р. (1243-2004-п) , державна комісія з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (далі - державна приймальна комісія) утворюється, якщо об'єкти збудовано із залученням коштів державного бюджету або республіканського бюджету Автономної Республіки Крим у розмірі до 30 млн. гривень або місцевих бюджетів, а також коштів інших джерел фінансування - відповідно обласною та районною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення.

Обласна ж державна адміністрація утворює державну приймальну комісію коли об'єкт збудовано із залученням коштів державного бюджету в розмірі 30 млн. гривень і більше або із залученням іноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України, а також у разі розташування об'єкта на території двох і більше областей (лінійні об'єкти, комплекси окремих споруд (будівель), що діють як єдине ціле, гідротехнічні, іригаційні системи, системи зв'язку, продуктопроводи тощо) - рішенням міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (відповідно до сфери управління), а у разі, коли зазначені об'єкти розташовуються на території лише однієї області, - обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, що в даному випадку не має місця у спірних відносинах.

Згідно ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Отже, господарським судом на підставі встановлених фактичних обставин достеменно з'ясовані дійсні права та обов'язки сторін, в залежності від чого правильного застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2008 у справі № 31/72-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційне подання –без задоволення.