Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У лютому 2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача передати позивачу об’єкт оренди –окремо стоячу одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190м2, огорожа та мостіння площею 2133м2, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання акта приймання-передачі; зобов’язання відповідача звільнити займане нерухоме майно - окремо стоячу одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190м2, огорожа та мостіння площею 2133м2, розміщені за адресою: АДРЕСА_1; стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 2847,63 грн.

Позовні вимоги з посиланням на умови договору, норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , статтю 764 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що договір оренди державного майна припинив свою дію 01.01.2007 року, однак відповідач після закінчення договору майно не повернув та продовжує користуватися ним без достатніх на те підстав.

13.03.2007 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог. Позивач також просив стягнути з відповідача основний борг по орендній платі станом на 05.03.2007 року у сумі 4072,63 грн. та пеню за період з 13.09.2006 року по 05.03.2007 року у розмірі 127,05 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у травні 2007 року звернувся до господарського суду м. Севастополя з зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі про визнання договору оренди нерухомого майна № 153 від 23.04.2003 року продовженим строком до 31.12.2009 року на тих же умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору оренди та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) позивач за зустрічним позовом надсилав на адресу відповідача за зустрічним позовом лист, в якому зазначав, що вважає спірний договір продовженим на той же строк та на тих же умовах. Зокрема, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що листи від відповідача про відмову в продовженні строку договору оренди не отримував.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 07.06.2007 року (суддя Шевчук Н.Г.) по справі № 20-2/095 господарського суду міста Севастополя затверджено мирову угоду на наступних умовах:

"Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополя відмовляється від позовних вимог до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовляється від зустрічного позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Севастополя.

Позивач та відповідач зобов’язуються укласти протягом 15 календарних днів з моменту набрання сили ухвали господарського суду міста Севастополя про затвердження мирової угоди додаткової угоди до договору оренди від 23.04.2003 року № 153 про продовження строку дії договору оренди від 23.04.2003 року № 153".

Провадження у справі № 20-2/095 за позовом Регіонального відділення Фонду державного мана України у м. Севастополі до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про повернення орендованого майна та стягнення неустойки у розмірі 2847,63 грн. та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного мана України у м. Севастополі про визнання договору оренди продовженим на строк до 31.12.2009 року на тих самих умовах припинено.

Не погоджуючиcь з ухвалою, Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 07.06.2007 року по справі №20-2/095 господарського суду міста Севастополя, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення норм права. Зокрема, заявником зазначено, що мирова угода суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки вона не містить умов щодо розміру орендної плати, а також підстав для продовження строку оренди у сторін не існувало, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України у м. Севастополі своєчасно повідомило Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про відсутність наміру орендодавця продовжувати строк дії договору.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 07.06.2007 року по справі №20-2/095 господарського суду міста Севастополя, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає про те, що рішенням Севастопольської міської ради № 1154 від 13.12.2006 року ОСОБА_2 було надано згоду на передачу у власність земельної ділянки площею 0,0750 га по АДРЕСА_1 та складання проекту відведення зазначеної ділянки. Тобто, на час винесення оскаржуваної ухвали заявник здійснював складання проекту відведення та на підставі рішення Севастопольської міської ради № 2816 від 12.09.2007 року отримала державний акт про право приватної власності на землю. Тобто, заявник зазначає про те, що оскаржувана ухвала суттєво порушує його права та законні інтереси.

Відзиви на касаційне подання та касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників Генеральної Прокуратури України та ОСОБА_2, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені в касаційному поданні та касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до стаття 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача передати позивачу об’єкт оренди –окремо стоячу одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190м2, огорожа та мостіння площею 2133м2, розміщені за адресою: АДРЕСА_1, шляхом підписання акта приймання-передачі; зобов’язання відповідача звільнити займане нерухоме майно - окремо стоячу одноповерхову будівлю загальною площею приміщень 190м2, огорожа та мостіння площею 2133м2, розміщені за адресою: АДРЕСА_1; стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у в розмірі 2847,63 грн.; стягнення з відповідача основного боргу по орендній платі станом на 05.03.2007 року у сумі 4072,63 грн. та пені за період з 13.09.2006 року по 05.03.2007 року у розмірі 127,05 грн.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 у травні 2007 року звернувся до господарського суду м. Севастополя з зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Севастополі про визнання договору оренди нерухомого майна № 153 від 23.04.2003 року продовженим строком до 31.12.2009 року на тих же умовах.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 07.06.2007 року (суддя Шевчук Н.Г.) по справі № 20-2/095 господарського суду міста Севастополя затверджено мирову угоду на наступних умовах:

"Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Севастополя відмовляється від позовних вимог до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовляється від зустрічного позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Севастополя.

Позивач та відповідач зобов’язуються укласти протягом 15 календарних днів з моменту набрання сили ухвали господарського суду міста Севастополя про затвердження мирової угоди додаткової угоди до договору оренди від 23.04.2003 року № 153 про продовження строку дії договору оренди від 23.04.2003 року № 153".

Провадження у справі № 20-2/095 за позовом Регіонального відділення Фонду державного мана України у м. Севастополі до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про повернення орендованого майна та стягнення неустойки у розмірі 2847,63 грн. та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного мана України у м. Севастополі про визнання договору оренди продовженим на строк до 31.12.2009 року на тих самих умовах припинено.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, відповідно рішення Севастопольської міської ради № 1154 від 13.12.2006 року заявнику, ОСОБА_2, було надано згоду на передачу у власність земельної ділянки площею 0,0750 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських прибудов (присадибна ділянка) та розробку проекту по відводу даної земельної ділянки.

У зв’язку з чим, на час винесення оскаржуваної ухвали заявник здійснював складання проекту відведення та на підставі рішення Севастопольської міської ради № 2816 від 12.09.2007 року 20.11.2007 року отримав державний акт про право приватної власності на землю.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Скаржником до касаційної скарги надано, зокрема, копію рішення Севастопольської міської ради № 1154 від 13.12.2006 року, копію державного акта на право власності на земельну ділянку від 20.11.2007 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, в мировій угоді повинні бути вказані відомості про умови, розмір і строки виконання зобов'язань, які мають бути погоджені сторонами.

Наслідком відмови позивача від позову та затвердження мирової угоди відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, на зазначені вище положення статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд належної уваги не звернув.

Таким чином, ухвалу місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди не можна вважати законною й обґрунтованою, а також вона може вплинути на права та обов’язки ОСОБА_2, яку не було залучено до участі у справі, що є підставою для скасування даної ухвали та передачі справи на розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Заступника прокурора м. Севастополя та касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 07.06.2007 року у справі № 20-2/095 господарського суду міста Севастополя скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду міста Севастополя.