розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Радміртех" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р.

у справі №35/399-08 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Спільне підприємство "Радміртех"

до відповідача Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз"

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області

про стягнення 2 434,79грн. та зобов’язання вчинити дії

за участю представників:

ТОВ "СП "Радміртех" –не з’явилися;

ДП "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" – не з’явилися;

РВ ФДМУ по Харківській області – не з’явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Радміртех" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд зобов’язати керівника Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" забезпечити можливість користування комунальними послугами, електроенергією та телефонним зв’язком в орендованих приміщенням загальною площею 1 750м2, за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна,168.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що ним укладений з відповідачем договір №391-У від 05.01.2004р., відповідно до якого відповідач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також прилеглих територій, а ТОВ "СП "Радміртех" бере участь у витратах для виконання таких робіт. Разом з тим, з 15.10.2008р., як стверджує позивач, відповідач вчиняє дії, які унеможливлюють отримувати комунальні послуги та електроенергію, здійснює перешкоди у користуванні телефонним зв’язком (т.1 а.с.2).

Уточнюючи заявлені позовні вимоги, позивач просить суд:

- зобов’язати керівника відповідача забезпечити ТОВ "СП "Радміртех" можливість користування комунальними послугами, електроенергією та телефонним зв’язком у вказаних орендованих нежитлових приміщеннях;

- стягнути з відповідача збитки у розмірі 2 434,79грн.

Вимоги в частині стягнення збитків мотивовані тим, що внаслідок вчинення відповідачем перешкод у користуванні комунальними послугами, що спричинило відсутність електроенергії та води, товариство зазнало збитків у вигляді оплати заробітної плати працівникам у період вимушеного простою (т.1 а.с.28).

Відповідач у справі – ДП "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:

- керівник підприємства не є зобов’язаною особою у договірних відносинах сторін;

- договір №391-У від 05.01.2004р. втратив чинність у відповідності з Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) ;

- з позивачем припинені орендні відносини, отже, він не має права користуватись вказаним приміщенням;

- позивачем не доведено понесення ним збитків у вказаному розмірі і не надано доказів вжиття заходів до їх зменшення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2008р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області (т.1 а.с.61-62).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції зобов’язано ДП "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" забезпечити ТОВ "СП "Радміртех" можливість користуватись комунальними послугами в орендованих приміщеннях площею 1 750,8м2, за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 168; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.129-132).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач виконує свої обов’язки по оплаті орендної плати та відшкодовує вартість послуг, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням об’єкта оренди;

- відповідач допустив порушення зобов’язань, оскільки не забезпечив надання комунальних послуг та необхідних умов для знаходження в орендованому приміщенні;

- відповідач припинив у період з 15 по 20.10.2008р. надання послуг з електропостачання та водопостачання.

В задоволенні вимог про стягнення збитків судом першої інстанції відмовлено, враховуючи, що позивач не надав доказів доплати державного мита з додатково заявлених вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008р. скасовано в частині задоволення позову щодо зобов’язання ДП "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" забезпечити ТОВ "СП "Радміртех" можливість користуватись комунальними послугами в орендованому нежилому приміщенні площею 1 750,8м2, яке знаходиться у м. Харкові по пр. Гагаріна, 168 і у цих вимогах відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.177-181).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні вимог в частині зобов’язання забезпечити можливість користування комунальними послугами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- позивачем не доведено, що відповідачем навмисно вчинені дії, які позбавили можливості користуватися електроенергією та телефонним зв’язком;

- позивач визнач в уточненні до позовної заяви про відновлення поставання електроенергії та води.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків у розмірі 2 434,79грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення протиправних дій відповідачем, які спричинили відповідні збитки.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "СП "Радміртех" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.32).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, судом першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційною інстанцією встановлені наступні обставини.

01.11.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Спільне підприємство "Радміртех" укладено договір оренди №733-Н, за умовами якого позивачу передається в строкове платне користування нежилі приміщення, які є державною власністю, загальною площею 1750,8м2, які розташовані у будинку №168 по пр. Гагаріна у м. Харкові.

Об’єкт оренди переданий позивачу за актом прийому-передачі від 01.11.2003р.

Строк дії вказаного договору встановлений п.10.1 договору –з 01.11.2003р. по 31.10.2004р. включно. При цьому, п.10.6 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Оскільки ні позивачем, ні третьою особою не надано доказів направлення іншій стороні заяви про припинення або зміну договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дія такого договору продовжена до 31.10.2009р.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає положенням ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 ГК України та умовам договору оренди.

В силу п.5.8 зазначеного договору передбачено, що позивач зобов’язаний укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На виконання зобов’язань за договором, 05.01.2004р. між позивачем та відповідачем у справі –ДП "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" укладено договір №391-У про відшкодування затрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендатору.

Відповідно до умов такого договору, відповідач взяв на себе зобов’язання забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі №168 по пр. Гагаріна у м. Харкові, а також утримання прибудинкової території, надавати комунальні послуги по діючим розцінкам, а позивач –брати участь у витратах орендодавця на виконання вказаних робіт пропорційно займаній площі; оплачувати надані послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконує взяті на себе зобов’язання з оплати послуг та відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача надати позивачу можливість користування комунальними послугами в орендованих приміщеннях та відшкодувати заподіяні збитки внаслідок порушення зобов’язань за вказаним договором в частині надання комунальних послуг.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував, що відповідачем вчинені дії, які перешкоджають отримувати комунальні послуги та електроенергію, а також послуги телефонного зв’язку. В підтвердження обставин, які входять до підстав заявленого позову, позивач надав суду доповідні записки головного бухгалтера товариства та акти про відсутність електроенергії та води, підписані в односторонньому порядку, без присутності представників відповідача.

Зазначені докази прийняті судом першої інстанції як такі, що підтверджують факт порушення взятих на себе зобов’язань відповідачем.

При цьому, судом першої інстанції порушені вимоги ст. 43 ГПК Україна, яка визначає, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом, за змістом ч.1 цієї норми, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надані позивачем докази суд мав оцінити у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

В силу ст. 32 ГПК України до доказів відносяться, зокрема, письмові докази, пояснення представників сторін тощо.

Судом апеляційної інстанції вказані докази оцінені у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, зокрема, поясненнями представників відповідача, який заперечував щодо таких фактів; актами про надання відповідних послуг, які підписані обома сторонами, у т.ч. за спірний період без зазначення про неповне надання послуг, відсутність електроенергії, водопостачання або телефонного зв’язку, інших зауважень (т.1 а.с.110-120).

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги те, що відповідач не є безпосереднім постачальником електроенергії, води або надавачем послуг телефонного зв’язку, а позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів вчинення саме позивачем дій, які перешкоджають позивачу отримувати такі послуги.

Також, як встановлено апеляційною інстанцією, позивач в уточненнях до позовної заяви зазначив про те, що постачання електроенергії та води відновлено 20.10.2008р. (т.1 а.с.28, зворот).

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі взагалі був відсутній факт порушення прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність факту порушення прав позивача та необхідності їх захисту з порушенням вищенаведених норм процесуального права.

Повторно розглядаючи справу,відповідно до ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції, оцінивши судом першої інстанції докази у справі за правилами ст. 43 ГПК України, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов’язання забезпечити можливість користуватись комунальним послугами, враховуючи недоведеність порушення відповідних прав відповідачем у справі.

Вважаючи неправильними дії суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача в частині стягнення збитків лише у зв’язку з неподанням позивачем доказів доплати державного мита з таких вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що, оскільки уточнені позовні вимоги (фактично позов доповнено новими вимогами) прийняті судом першої інстанції вони мали бути ним розглянуті по суті з подальшим стягнення державного мита.

Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч.3 ст. 46 ГПК України, мав можливість зобов’язати позивача надати докази доплати державного мита та відкласти розгляд справи.

Разом з тим, розглядаючи по суті вимоги, які не були розглянуті по суті судом першої інстанції, апеляційна інстанція допустила порушення норм процесуального права.

Так, в силу ч.3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фактично відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались по суті, а залишені ним без розгляду, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції мав, у відповідності з ч.4 ст. 106 ГПК України, направити справу у цій частині на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, підлягає скасуванню постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008р. щодо відмови у позові в частині стягнення збитків, а також вказане рішення у відповідній частині з направленням справи до господарського суду Харківської області для розгляду таких вимог; в іншій частині постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. підлягає залишення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Радміртех" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. у справі №35/399-08 скасувати в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008р. щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення 2 434,79грн. збитків, а також вказане рішення у відповідній частині скасувати.

Справу направити до господарського суду Харківської області для розгляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Радміртех" про стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут "Союз" 2 434,79грн. збитків.

3.В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. у цій справі залишити без змін.