Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Неаполь" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської ради про визнання права довгострокової оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2008 року по справі № 2-13/8267-2008 (суддя Жукова А. І.) позовні вимоги задоволено: визнано за ТОВ "Інвестиційна група "Неаполь" право довгострокової оренди строком на 49 років земельної ділянки площею 0,27 га по вул. Горького, 9в в м. Алушта Автономної Республіки Крим, в тому числі 0,18 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого комплексу із вбудованим нежилими приміщеннями та 0,09 га для благоустрою прилеглої території. Визнано за ТОВ "Інвестиційна група "Неаполь" право на розробку проекту відведення для передачі в оренду земельної ділянки площею 0,27 га по вул. Горького, 9в в м. Алушта Автономної Республіки Крим, в тому числі 0,18 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого комплексу із вбудованим нежилими приміщеннями та 0,09 га для благоустрою прилеглої території. Стягнуто з Алуштинської міської ради на користь ТОВ "Інвестиційна група "Неаполь судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Алуштинська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2008 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 52, 123 ЗК України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв'язку з чим просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2008 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 123, 124, 151 ЗК України, ст. ст. 142- 145 Конституції України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на касаційну скаргу та касаційне подання не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 2-13/8267-2008 розпорядженням в.о. голови палати від 05.06.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

До Вищого господарського суду України надійшла телеграма від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Неаполь" з проханням відкладати розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з урахуванням наступного.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Враховуючи особливості розгляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено, що 09.04.2008 року ТОВ "Інвестиційна група "Неаполь" звернулось до Алуштинської міської ради з клопотанням про надання в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,18 га розташованою під будівлею агентства по вул. Горького, 9а в м. Алушта для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого комплексу із вбудованим нежилими приміщеннями та 0,09 га по вул. Горького, 9а в м. Алушта для благоустрою прилеглої території.

Листом від 07.05.2008 року № 548/02.1-19-1060 виконавчий комітет Алуштинської міської ради повідомив, що з наданих позивачем документів не вбачається підстав для скасування рішення міської ради № 10/58 від 24.01.2007 року "Про відмову в дозволі на складення проекту земельної ділянки Азимбаєвій Р. Х." та після надання документів, що підтверджують відчуження будівлі за адресою: м. Алушта, вул. Горького, 9а Азимбаєвою Р.Х. та перехід права власності на вказану будівлю ТОВ "Інвестиціна група "Неаполь" питання буде повторно розглянуто міською радою.

Листом від19.05.2008 року № 12 ТОВ "Інвестиціна група "Неаполь" виправило вказані недоліки.

Місцевим судом встановлено, що вказане клопотання позивача так і не було розглянуто.

З урахуванням положень ст. ст. 116, 120 123 ЗК України місцевий суд дійшов висновку, що внаслідок виконання позивачем всіх вимог земельного законодавства України щодо порядку звернення з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду, відповідачем протягом місяця від дня звернення мало бути прийняте рішення про надання земельної ділянки в оренду позивачу. Таким чином, незважаючи на те, що земельна ділянка мала бути надана в оренду позивачу, відповідачем не визнається право позивача на отримання земельної ділянки у користування шляхом укладення договору оренди землі.

Згідно з пунктами 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 118, 123 ЗК України.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада спочатку надає дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, який в подальшому підлягає погодженню з відповідними органами, які визначені пунктом 6 даної статті, та затвердженню районною державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою.

Пунктом 34 частини 1 статі 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , або за результатами аукціону.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для передачі земельної ділянки в оренду обов'язковою умовою є наявність відповідного рішення місцевої ради.

Проте, місцевий суд, задовольняючи вимоги позивача про право позивача та оренду земельної ділянки та на розробку проекту відведення, не звернув уваги на приписи вищенаведених норм.

Окрім того, в касаційній скарзі заявник стверджує, що рішенням Алуштинської міської ради від 28.11.2008 року № 20/10 затверджений проект землеустрою по створенню та встановленню меж території рекреаційного призначення зелених зон, парків, скверів в межах міста Алушта на земельній ділянці загальною площею 10,6938 га.

Аналогічні доводи були викладені міською радою і у відзиві на позовну заяву (а. с. 38-39), проте вказаним обставинам всупереч вимог ст. 43 ГПК України, місцевим судом оцінку не надано.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Господарський суд дійшов висновку, що відповідач у передбачений закони строк не розглянув клопотання про надання земельної ділянки в оренду, а отже вимога позивача про визнання за ТОВ "Інвестиціна група "Неаполь" права на оренду земельної ділянки є цілком обґрунтованою

Проте, місцевим судом не було враховано положення ч. 2 ст. 125 ЗК України, якою встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржене судове рішення прийняте з порушенням зазначених вище норм матеріального права та норм процесуального права, яке полягало в неповному з'ясуванні обставин справи, що згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для їх скасування.

Оскільки в силу приписів ст. 111-7 ГПК України встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, під час розгляду касаційної скарги виправити зазначені недоліки оскарженого судового рішення неможливо, останнє підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.