Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області

та касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

на рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008р. та

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 02.03.2009р.

у справі №07/5003

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального

розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК"

за участю прокуратури Придніпровського району м.Черкаси,

про визнання недійсним договору,

за участю представників:

від позивача: Терентьєв О.М., Горянін А.О. –довіреності у справі,

від відповідача: Поліщук С.С. –довіреність у справі,

від Генеральної прокуратури України: Громадський С.О. –прокурор відділу,

Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК" і просило суд визнати недійсним договір комісії на купівлю продукції №1-Е від 15.07.1998р., оскільки він не відповідає вимогам закону, цілям діяльності позивача.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 50 ЦК УРСР та фактично обґрунтовані тим, що спірний договір з боку позивача укладено особою з перевищенням службових повноважень, що встановлено вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.11.2008р. у кримінальній справі.

Відповідач, заперечуючи заявлений позовом, посилається, зокрема, на пропуск позивачем строку позовної давності, а також зазначає, що Київський апеляційний господарський суд (постанова від 27.08.2002р. в іншій справі №02-01/4685, в якій брали участь ті самі сторони) вже дав правову оцінку спірному договору і не знайшов підстав для визнання його недійсним. Відповідач також вважає, що вироком суду у кримінальній справі встановлено лише факт підписання особою спірного договору від імені позивача з перевищенням повноважень, що не свідчить про недійсність такого договору, оскільки він у подальшому частково виконувався сторонами, тобто схвалювався позивачем, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду 27.08.2002р. в іншій справі №02-01/4685.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.12.2008р. (суддя Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. (головуючий, суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А.), у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання договору комісії недійсним та через пропуск позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, а перший заступник прокурора Черкаської області вніс касаційне подання, в яких просять суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач надіслав заперечення на касаційні скаргу та подання, і просить суд їх залишити без задоволення. У запереченні відповідач наводить правове обґрунтування відсутності підстав для визнання спірного договору комісії недійсним.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарги і подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційні скаргу та подання такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору комісії на купівлю продукції №1-Е від 15.07.1998р., укладеного між Державною акціонерною енергопостачальною компанією "Черкасиобленерго", правонаступником якого є позивач, та відповідачем, за умовами якого позивач, як комісіонер, зобов'язався за дорученням відповідача, як комітента, укласти від свого імені угоди з підприємствами Черкаської області на купівлю сільськогосподарської продукції на загальну суму 20 000 000,0 грн. та забезпечити постачання сільськогосподарської продукції відповідно до умов договору та додатку №1 до нього, де сторони визначили асортиментний перелік продукції, її якісні показники, кількість, ціну та терміни поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 50 ЦК УРСР, відповідно до якої недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. Окрім того, позивач посилається на те, що вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2008р. у кримінальній справі встановлено, що Птахін М.В., який працюючи згідно наказу Міністерства енергетики України від 08.05.1998р. №400-к виконуючим обов'язки голови правління –директором компанії позивача, вчинив перевищення службових повноважень, яке виразилось у тому, що він 15 липня 1998 року, знаходячись у приміщенні ДАЕК "Черкасиобленерго", діючи умисно та усвідомлюючи факт перевищення своїх службових повноважень, в порушення п.8.24 статуту компанії, згідно якого затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 20% статутного фонду компанії, який згідно п.5.1 статуту компанії становив 37098333,0 грн., належить до компетенції вищого органу –Міністерства енергетики України, - без вказаного затвердження, одноособово, перевищуючи свої службові повноваження, уклав з ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу" договір комісії №1-Е з додатком від 21.07.1998р. на купівлю сільгосппродукції на загальну суму 20 млн.грн., достовірно знаючи, що умови зазначеної угоди завідомо не вигідні підприємству та їх неможливо виконати. Отже, названим вироком суду встановлено, що Птахін М.В. підписав спірний договір комісії з перевищенням службових повноважень, тобто вчинив дії, які виходять за межі наданих йому прав та повноважень. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07.10.2008р. вказаний вирок суду залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. За змістом цієї норми доведенню не підлягають лише встановлені питання про те, чи мав місце злочин, і вчинення дій певною особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку.

У позовній заяві позивач вказує на те, що договір комісії з боку ДАЕК "Черкасиобленерго" підписаний особою з перевищенням наданих йому повноважень, через не затвердження цього договору вищим органом компанії –Міністерством енергетики та електрифікації України, що встановлено вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2008р. у кримінальній справі. Зазначений факт визнаний судами двох інстанцій у даній справі, як доведений. Не заперечується він й відповідачем.

Між тим, дійшовши висновку про те, що обставини підписання цього договору представником позивача не мають значення, оскільки факт його не затвердження вищим органом компанії не зумовлює його недійсності, суди двох інстанцій не врахували таке.

При розгляді спорів про недійсність договорів потрібно розмежовувати недійсні та неукладені договори, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення. Тому, перед тим, як давати юридичну оцінку договору на предмет його відповідності законодавству, яке діяло на час його укладання, необхідно, на саме перед, встановити сам факт укладення сторонами такого договору.

Статтею 41 ЦК УРСР встановлено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

В силу ст. 62 ЦК УРСР, повноваження на укладення угод можуть ґрунтуватись, зокрема, на законі.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", у акціонерному товаристві створюється виконавчий орган, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, - правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління.

В силу п.8.4.5 статуту ДАЕК "Черкасиобленерго", виконавчим органом товариства є правління, роботою якого керує голова правління.

Згідно ст.48 названого Закону, голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства, що також передбачено і статутом позивача (п.8.4.5), у т.ч. укладати угоди від імені товариства.

Як доведено, договір комісії підписано від імені позивача виконуючим обов'язки голови правління –директором компанії Птахіним М.В., тобто уповноваженою на те особою і він безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки позивача в силу ст. 62 ЦК УРСР.

Так, згідно ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що до компетенції зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Вищим органом товариства відповідача, згідно п.8.2.1 статуту, є загальні збори акціонерів. Між тим, в період до проведення перших загальних зборів товариства вищим органом товариства є засновник як єдиний акціонер, яким, у відповідності з п.8.2.2 статуту, є засновник в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

Відповідно до п.8.2.4 статуту компанії, до компетенції вищого органу компанії належить затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 20% статутного фонду компанії. При цьому, розмір статутного фонду компанії, визначений п.5.1 статуту і становить 4 859 635, 475 млн.крб.

Отже, до компетенції вищого органу компанії не належить укладення угод, сума яких перевищує визначену п.8.2.4 статуту величину. Зазначеною нормою статуту визначена компетенція вищого органу товариства щодо затвердження таких угод, укладених головою правління від імені компанії.

Разом з тим, в силу ст. 62 ЦК УРСР, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується, зокрема, на законі безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. При цьому, відповідно до ст. 63 ЦК УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що договір, укладений від імені другої особи особою, з перевищенням повноважень, не є підставою для виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов’язків, визначених таким договором для такої особи. Отже, такий договір не можна вважати укладеним між особами, які вказані у ньому як сторони.

З огляду на зазначене, дійсність такого договору не можливо оспорити, враховуючи відсутність самого факту його укладення між особою, від імені якої діяв представник з перевищенням повноважень, та іншою стороною (сторонами) договору.

Також є помилковим висновок судів про подальше схвалення позивачем договору комісії з посиланням на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002р. у справі №02-01/4685, оскільки за змістом ст. 63 ЦК УРСР, вчинити юридично значимі дії, що свідчать про схвалення угоди, повинна особа, яку представляють, тобто у даному випадку безпосередньо вищий орган компанії –Міністерство енергетики та електрифікації України. Проте матеріалами справи доведено та встановлено вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.07.2008р., що відповідного рішення щодо схвалення або затвердження спірного договору комісії вищий орган компанії не приймав. Без цього оспорюваний договір не тягне обов'язковості його умов для сторін.

Посилання ж на подальше часткове виконання договору комісії є безпідставним, оскільки ці дії вчинено без належного схвалення договору, а відтак, - у порушення наданих повноважень виконавців компанії.

Отже при розгляді даного спору про недійсність договору суди мали розмежувати підстави недійсності від підстав неукладеності правочину. Оскільки, у разі не затвердження правочину вищим органом господарського товариства, якщо це передбачено в законі чи статуті товариства (додатково див. узагальнення судової практики ВСУ від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"), правочин є неукладеним і можливість застосування до нього правил про недійсність угоди виключається.

Проте суди не звернули уваги на ці питання.

Що ж до застосування судами положень про позовну давність, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004р., правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи дату укладення спірного договору –15.07.1998р., до даного позову мають застосовуватися правила ЦК УРСР (1540-06) про позовну давність.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

В силу ст. 74 ЦК УРСР, вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2004р. у справі №09-15/4511 позовна заява ВАТ "Черкасиобленерго" до ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу А/РТЕК" про визнання договору комісії від 15.07.1998р. недійсним була залишена без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України (а.с.66 т.1). Наведене свідчить про те, що позивач ще у 2004 року дізнався про порушення, як він вважає, свого права.

Проте, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що про існування фактичних обставин, які є підставою для звернення до господарського суду із позовом, він дізнався 07.10.2008р. –в день набрання вироком суду законної сили. Зазначеним доводам позивача суди не дали належної правової оцінки, а тому відмову в позові, зокрема, з підстав відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, не можна вважати достатньо обґрунтованою.

Окрім того, суди не звернули увагу на те, що абзацом 3 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений. Тобто йдеться про захист у судовому порядку лише порушеного права і тільки у тих випадках, коли буде доведено належність особі визначеного матеріального права і воно порушене, але при цьому строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд має право ухвалити рішення, яким відмовити у позові через пропуск строку давності. Відновлення ж пропущеного строку позовної давності з поважних причин, у свою чергу, можливе лише у разі доведеності порушення прав та необхідності їх захисту.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" та касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.12.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. у справі №07/5003 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.