У жовтні 2008 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулося до господарського суду з позовом до "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про стягнення 698032,53 грн. В обґрунтування позову зазначало, що відповідач не виконав своїх зобов’язань в частині розрахунку за надані за договором №13/66/Тр-07 від 30.01.2007 року послуги з транспортування природного газу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2008р. (суддя: Кондратова І.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 528091,15 грн. боргу, 61786,66 грн. інфляційних, 57888,02 грн. пені, 7639,24 грн. 3 % річних, 6554,05 грн. держмита та 110,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не розрахувався за надані послуги у строки, визначені договором № 13/66/Тр-07 від 30.01.2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2008 року залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановили господарські суди, 30.01.2007 р. сторони уклали договір про надання послуг з транспортування природного газу № 13/66/Тр-07 (далі - Договір), за яким виконавець (позивач) зобов'язався прийняти та транспортувати природний газ (далі - газ) системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця (відповідача), від пунктів приймання-передачі газу - газорозподільних станцій (далі - ГРС) на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним замовником (відповідачем) та доведеним до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або Уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник (відповідач) зобов'язався відповідно до умов даного договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, Договору надання послуг з транспортування газу оформлюється шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу (далі –Акт). Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Відповідно до п.6.1 Договору вартість наданих послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в п.4.1. Договору. Вартість наданих позивачем відповідачу послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі акту, зазначеного в п.4.2. договору.

Згідно п.5.3 Договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 0,05 грн. (без ПДВ) за кожні 1000 м3 природного газу.

Відповідно до п. 4.8 Договору акти складаються у 2 примірниках по одному для кожної із сторін і є підставою для здійснення розрахунків у встановленому даним Договором.

Згідно з п.6.2. вказаного Договору відповідач здійснює попередню оплату послуг за Договором на підставі рахунків-фактур, виставлених Позивачем Відповідачу в наступному порядку: - до 5 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць; - до 15 числа місяця надання послуг - 30% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків - фактур, виставлених позивачем відповідачу на підставі актів зазначених в п.п.4.1., 4.2. договору, до 7 числа місяця наступного за звітнім.

На виконання умов Договору сторони підписали акт № УТГ-00787 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування газу, згідно якого вартість наданих послуг становить 527797,61 грн., вартість винагороди за надання послуг з технічного приймання-передачі газу становить 293,54 грн., загальна сума за Актом становить 528091,15 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що попередня оплата послуг відповідачем та остаточні розрахунки сторін за Договором здійснюються на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, при цьому остаточний розрахунок за відповідний місяць надання послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури виставленого до 7 числа місяця, наступного за звітним.

08.04.2008 р. позивач супровідним листом № 12-0518 направив відповідачу рахунок - фактуру № ПГ1-яцз\11 від 31.01.2008 р. на суму наданих послуг, який відповідач не оплатив. Факт несплати боргу визнає і сам відповідач.

Відтак, суди визнали, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 528091,15 грн. вартості транспортування природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, п. 7.8 Договору передбачено, пеню в розмірі 0,5 % від вартості послуг транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних та пені, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 61786,66 грн. втрат від інфляції та 57888,02 грн. пені.

Водночас, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 7 % штрафу в розмірі 36966,38 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах : -за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); -за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.8 Договору, яким передбачений інший розмір штрафних санкцій, а тому визначений ч. 2 ст. 231 ГК України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 18.02.2008 року № 6/288).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач не довів суду факту розрахунку за надані позивачем послуги з транспортування газу.

Посилання у касаційній скарзі на порушення і неправильне застосування господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим, підстав для зміни чи скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.

Водночас, суд першої інстанції правомірно відхилив довід відповідача про те, що строк виконання зобов’язання не настав. Місцевий господарський суд зазначив, що п. 6.2 Договору передбачено здійснення остаточного розрахунку за відповідний місяць надання послуг до 7 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, сторони чітко визначили строк виконання зобов’язання - до 7 числа місяця, наступного за звітним.

Господарські суди встановивши, що строк виконання зобов'язання настав правомірно стягнули з відповідача суму боргу за надані послуги.

Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.