Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Грека Б.М., Мирошниченка С.В.,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Оріон Схід-ДМ" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року у справі господарського суду Луганської області за позовом ТОВ "Оріон-Схід ДМ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми,

У листопаді 2008 року ТОВ "Оріон-Схід ДМ" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 25 000 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року апеляційну скаргу ТОВ "Оріон-Схід ДМ" залишено без задоволення, а рішення суду –без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Оріон-Схід ДМ" просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стверджує, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судами встановлено, що відповідно до опису вкладення у цінний лист від 12 червня 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направила ТОВ "Оріон Схід-ДМ" договір про надання послуг, який пропонувала укласти 14 серпня 2008 року та повідомити про укладання договору до 18 серпня 2008 року включно шляхом направлення підписаного договору про надання послуг б/н від 14 серпня 2008 року зі сторони позивача.

Цим самим листом відповідач направив звіт про перелік дій, що необхідно здійснити ініціюючому кредиторові для подання заяви про банкрутство та під час провадження справи про банкрутство на електронному носії (дискета 3,5), який був складений відповідно до умов договору б/н від 14 серпня 2008 року.

Відповідно до умов договору, який пропонував укласти відповідач, вартість послуг за договором встановлювалась в сумі 25000 грн.

Оплата вартості послуг за договором встановлювалась у розмірі 100% і повинна здійснитись не пізніше 5-ти банківських днів з моменту укладання договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Суди встановили, що позивач не повернув підписаний договір, проте, останнім на рахунок відповідача платіжним дорученням № 112 від 15 серпня 2008 року була перерахована сума в розмірі 25000 грн. з призначенням платежу -"оплата за послуги згідно договору б/н від 14 серпня 2008 року".

З касаційної скарги та матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що кошти у розмірі 25000 грн. були ним перераховані помилково, стверджуючи про відсутність договірних відносин з відповідачем, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути йому безпідставно отримані кошти у сумі 25000 грн.

Скаржник також наголошує, що він не отримував листа, на який посилається відповідач, проте, не надає жодного переконливого доказу того, що вказаний лист відповідачем не направлявся.

Натомість, суди підставно взяли до уваги ту обставину, що дата проведення платежу та призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні, яким перераховані спірні кошти, безпосередньо узгоджується зі змістом договору, який пропонував укласти відповідач, як за датою договору та вартістю виконаних робіт так і за строком проведення оплати.

Відповідно до положень ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції …

Також, ч. 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Доказів того, що на підтвердження помилковості переказу коштів позивач вчинив дії, визначені ч. 3 ст. 642 ЦК України, останній суду не надавав.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Відтак, вбачається, що суди дійшли правильного висновку щодо того, що позивачем було вчинено дії, які у розумінні положень ст. 642 ЦК України свідчать про прийняття пропозиції відповідача укласти договір та відповідно про виконання умов договору щодо оплати наданих послуг.

Отже, суди підставно відмовили позивачу у стягненні з відповідача коштів у розмірі 25000 грн. на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив всі обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року –без зміни.