Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. №0202-10/239 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Бернацької Ж.О. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

За участю представників:

- позивача: Жигадло І.Б., дов. №190/10 від 26.12.2008р.;

- відповідача: Решетуха А.В., дов. №128/1 від 19.01.2009р.;

- третьої особи1: не з’явились.

- третьої особи2: не з’явились.

У травні 2008р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго" про стягнення на користь позивача з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в сумі 7232825,19грн., пені в сумі 707052,06грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів на суму 2155740,35грн., трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 394669,51грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.08.2008р. у справі №15/117-2153 (суддя Бучинська Г.Б.) залучено до участі у даній на стороні відповідача на правах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області, Головне фінансове управління Тернопільської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.09.2008р. у справі №15/117-2153 (суддя Бучинська Г.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 2136241,46грн. - інфляційних нарахувань, 394669,51грн. –три відсотки річних, 35352,6грн. –пені, та 25500грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розстрочено стягнення даних сум на 12 місяців до 24.09.2008р. із щомісячною сплатою 215990,13грн. В частині стягнення 7232825,19грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. у справі №15/117-2153 (колегія суддів у складі головуючого судді Дубник О.П., суддів Процика Т.С., Краєвської М.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 24.09.2008р. у цій справі –без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. у справі №15/117-2153, рішення господарського суду Тернопільської області від 24.09.2008р. у цій справі в частині зменшення пені та наданні розстрочки виконання рішення, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити.

В судове засідання представники третіх осіб не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників третіх осіб.

Відзиви на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що, у відповідності до приписів статті 111-2 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ на суму 7232825,19грн., пені за період з 22.11.2007р. по 22.05.2008р. на суму 707052,06грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів –2155740,35грн., три відсотки річних в сумі 394669,51грн., внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості поставленого йому позивачем природного газу 116604,786м3 вартістю 42111923,96грн. за укладеним між сторонами 30.12.2005р. договором №06/05-2209ТЕ-30 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Судами попередніх інстанцій підтверджено наявність на момент подання позову заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 7232825,20 грн., яка виникла внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі виконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору №06/05-2209 ТЕ-30 від 30.12.05р. щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання та транспортування природного газу, яка була відповідачем повністю оплачена вже після подання даного позову до суду за платіжним дорученням від 31.07.2008р. №3332, внаслідок чого суд першої інстанції правильно припинив провадження у даній справі в цій частині вимог на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, з чим вірно погодився суд апеляційної інстанції,що не оскаржується позивачем.

З посиланням на приписи п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 67, 173, п.1 ст. 193, ч.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 625, ст. 901 Цивільного кодексу України, суди визнали обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 2136241,46грн., трьох відсотків річних в сумі 394669,51грн. та пені в сумі 35352,6грн.

При цьому, посилаючись на п.7.2 вищезазначеного договору, за умовами якого в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, врахувавши положення ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.6 ст. 232 ГК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України суди попередніх інстанцій в обґрунтування зменшення заявленої до стягнення суми пені з 707052,06грн. до 35352,6грн., не вказали мотивів, на підставі яких вони дійшли такого висновку.

Разом з цим, господарські суди на підставі п.6 ст. 83 ГПК України частково задовольнили клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду та надали відповідачу розстрочку виконання даного рішення на 12 місяців –до 24.09.2009р., вказавши про врахування фінансового становища обох сторін, причин виникнення боргу та того, що стягнення одночасно усієї суми ускладнить виконання рішення через значну заборгованість населення за отриманні послуги з теплопостачання.

Проте з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та надані розстрочки виконання рішення колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції, не зазначили взагалі документів в підтвердження фінансового становища відповідача, не витребували їх та не надали належної правової оцінки, не з'ясували співвідношення розміру дебіторської заборгованості відповідача сумі правомірно нарахованої позивачем відповідачу пені.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій скористались правом, наданим п.3 ст. 83 ГПК України, однак, зменшуючи розмір пені до 35352,6грн., не обґрунтували обставини, що дозволили застосувати дану норму закону. Зокрема, до клопотання відповідача про зменшення розміру пені були додані документи, які, на думку останнього, обґрунтовують можливість звернення до суду з вказаним клопотанням. В свою чергу суди попередніх інстанцій не надали їм належної правової оцінки.

Крім того, п.6 ст. 83 ГПК України надає господарським судам право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Застосовуючи дану норму закону слід враховувати положення ст. 121 ГПК України, відповідно до якої розстрочення виконання рішення можливе у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Частково задовольняючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення судом безпідставно не взято до уваги те, що відповідачем не подано доказів, що даний випадок є винятковим і зазначені в заяві обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення.

Так, суд обґрунтував своє рішення доводами відповідача, які не підтверджені документальними доказами. Серед іншого суд послався на врахування фінансового становища обох сторін, причин виникнення боргу та того, що стягнення одночасно усієї суми ускладнить виконання рішення через значну заборгованість населення за отриманні послуги з теплопостачання. Разом з тим, ці обставини не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, не були належним чином з'ясовані та досліджені господарськими судами при вирішенні спору.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Враховуючи зазначену норму колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з позицією місцевого господарського суду, який, розстрочуючи виконання рішення на 12 місяців із щомісячною сплатою 215990,13грн., виходив з фінансового становища обох сторін, причин виникнення боргу та того, що стягнення одночасно усієї суми ускладнить виконання рішення через значну заборгованість населення за отриманні послуги з теплопостачання. Проте зазначене не може вважатися підставою для застосування положень п.6 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч.1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов’язання не може посилатись на неможливість його виконання.

Крім того, місцевий господарський суд, розстрочивши виконання судового рішення, в порушення ст. 4-2 ГПК України не з'ясував фінансового становища стягувача та не врахував його матеріальні інтереси.

Апеляційний суд в порушення норм ст.ст. 101, 103, 104 ГПК України не виправив помилок місцевого господарського суду.

Вищевикладене свідчить про те, що господарські суди в порушення вимог ст. 43 ГПК України не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак їх висновки щодо зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені та заявленого відповідачем клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення є передчасними, а відтак прийняті у справі постанова та рішення підлягають скасуванню в частині нарахування пені та надані розстрочки виконання рішення, а справа в цій частині —передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Під час нового розгляду справи в цій частині, господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення в наведеній частині з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 24.09.2008р. №15/117-2153 в частині нарахування пені та надані розстрочки виконання рішення скасувати, справу №15/117-2153 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 24.09.2008р. у справі №15/117-2153 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 6375грн. державного мита за розгляд касаційної скарги. Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.