В листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Креатив" та товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно 13620853,77 грн.

В подальшому, позивач подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог щодо ТОВ "Капітал Агро ТПК" і просив суд стягнути всю суму заявлену в позові –13620853,77 грн. лише з закритого акціонерного товариства "Креатив".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008р. у справі № 60/145-08 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" - 13620853,77 грн. основного боргу, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" провадження у справі припинено у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову в цій частині.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. (головуючий Істоміна О.А., судді Горбачова Л.П., Пуль О.А.) вказане рішення суду скасовано в частині стягнення 4850004 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права в частині застосування правил територіальної підсудності, просить їх скасувати та направити справи на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Також не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині часткового скасування рішення суду першої інстанції з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України звернувся і позивач у справі, в яких просить оскаржувану постанову суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 03.05.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31 липня 2008р. між позивачем (постачальником) та другим відповідачем (покупцем) було укладено договір № 402 на поставку товару, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити, відповідно до умов даного договору нерафіновану соняшникову олію першого ґатунку.

Згідно з п. 2.1 договору найменування, асортимент, ціна, вартість, кількість товару зазначається в накладних на товар, та/або в специфікаціях/додаткових угодах до договору, які є невід’ємною частиною даного договору.

Оплату за кожну партію товару, яка поставляється за даним договором, покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів –вартості партії товару –на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури. Рахунок-фактура на оплату партії товару надається постачальником протягом одного дня з моменту підписання сторонами специфікації/додаткової угоди про узгодження окремої партії товару (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Також 31 липня 2008р. позивач та другий відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору № 402 на поставку товару, пунктами 2.2, 2.4, 2.6 якої визначили, що вартість партії товару, яка поставляється складає 10680000 грн. Оплата здійснюється впродовж 20 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, а сама поставка товару здійснюється до 18.08.2008р. включно.

При цьому, в п. 2.7 угоди сторони узгодили, що покупець зобов’язується до 10.08.2008р. погасити заборгованість в сумі 6626460 грн.

12 вересня 2008р. позивач та другий відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору № 402 на поставку товару, в якій п. 2.2, 2.4 додаткової угоди № 1 виклали у наступній редакції:

"п. 2.2 Вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 10980000 грн.";

"п. 2.4 Оплата вартості товару здійснюється покупцем в строк до 01 листопада 2008 року".

А в п. 4 зазначеної угоди сторони дійшли згоди, що сума заборгованості станом на дату підписання цієї угоди, яка складає 8770849,77 грн. повинна бути сплачена покупцем в строк до 01 листопада 2008р. згідно з п. 3 цієї угоди.

Судами встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором № 402 поставки товару від 31.01.2008р. та додатковими угодами № 1 від 31.07.2008р. і № 2 від 12.09.2008р. виконав повністю, поставив другому відповідачу олію соняшникову у кількості 1500 тонн на загальну суму 10970849,77 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме, довіреністю ЯПЛ № 000067 від 02.08.2008р. виданої ЗАТ "Креатив" на ім’я Медведєва В.Ю. на отримання олії соняшникової, та видатковими накладними №№ РН-41, РН-42 від 02.08.2008р., №№ 47, 48 від 04.08.2008р., №№ РН-55, РН-56 від 05.08.2008р., №№ РН-60, РН-61 від 06.08.2008р., №№ РН-63, РН-64 від 08.08.2008р., №№ РН-67, РН-68 від 09.08.2008р., №№ РН-72, РН-73, РН-74, РН-75, РН-76, РН-77 від 13.08.2008р., №№ РН-83, РН-84, РН-88, РН-89 від 14.08.2008р., №№ РН-90, РН-91, РН-92, РН-93, РН-94, РН-95 від 15.08.2008р., №№ РН-97, РН-98, РН-99, РН-100, РН-101, РН-102, РН-103, РН-104 від 16.08.2008р., №№ РН-105, РН-106, РН-107, РН-108, РН-109, РН-110, РН-111 від 17.08.2008р., №№ РН-112, РН-113, РН-114, РН-116, РН-117 від 18.08.2008р., №№ РН-127, РН-128 від 21.08.2008р., №№ РН-135, РН-136 від 22.08.2008р. і не оспорюється самим відповідачем.

Натомість ЗАТ "Креатив" взяті на себе зобов’язання виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу за поставлений товар лише 2000000 грн.

Отже заборгованість ЗАТ "Креатив" перед ТОВ "АПК "Надія ЛТД" за отриманий товар складає 8770849,77 грн.

За таких обставин, враховуючи, що у відповідності до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, місцевий господарський суд з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" в цій частині.

Також апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні з другого відповідача 445480 грн. витрат за послуги адвоката, оскільки позивачем не підтверджено документально понесення ним цих витрат.

Втім такими що не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції визнані вимоги позивача в частині стягнення 4850004 грн. передплати за додатковою угодою № 3 від 09 жовтня 2008р. до договору № 402 про додаткову поставку товару на суму 4850004 грн. на умовах 100% передплати.

У відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Зокрема, стаття 538 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, враховуючи, що другий відповідач на виконання умов додаткової угоди № 3 не перерахував позивачу 100% передплати за товар, а позивач в свою чергу товар другому відповідачу у встановлений додатковою угодою № 3 строк не поставив, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення 4850004 грн. передплати, а тому скасував в цій частині рішення суду першої інстанції та прийняв нове про відмову в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги ЗАТ "Креатив" про порушення норм процесуального права в частині застосування правил територіальної підсудності, то вони не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Також не заслуговують на увагу і доводи касаційних скарг позивача, оскільки як правильно зазначив суд апеляційної інстанції у зв'язку з невиконання ЗАТ "Креатив" свого обов'язку щодо 100% передплати товару позивач в порядку статті 538 ЦК України має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Креатив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 р. у справі №60/145-08 залишити без змін.