Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2009 року у справі за позовом ВАТ "Львівобленерго" до ВАТ "Львівський хімічний завод" про врегулювання розбіжностей при укладенні договору,

У серпні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами у справі при укладенні договору про постачання електричної енергії №90218 від 16 липня 2008 року шляхом викладення преамбули, п.4 та п.5 (абз.3 і 4) додатку №2 до договору в редакції ВАТ "Львівобленерго".

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2008 року (суддя Іванчук С.В.) позов задоволений. Врегульовано розбіжності, які виникли при укладенні між сторонами у справі договору про постачання електричної енергії №90218 від 16.07.2008 року, який набирає чинності з 01.01.2009 року, шляхом викладення преамбули, п.4 та п.5 (абз.3 і 4) додатку №2 до договору в редакції ВАТ "Львівобленерго".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2009 року рішення суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким в позові ВАТ "Львівобленерго" відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Львівобленерго" просить скасувати вказану постанову суду, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Львівобленерго" було направлено на адресу відповідача проект договору про постачання електричної енергії №90218 від 16 липня 2008 року з додатком №2 "Порядок розрахунків", з зазначенням про те, що в порядку п.9.4 договору ВАТ "Львівобленерго" припиняє дію договору про постачання електричної енергії №90218 від 25.06.2007 року з 1 січня 2009 року.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до п.п. 4, 5 додатку №2 до договору в редакції позивача, споживач до 30 числа, що передує розрахунковому періоду повинен здійснити платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Споживач самостійно розраховує суму платежу шляхом множення визначеного на наступний розрахунковий період тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж заявлене (очікуване) на різницю між сумою платежу попередньої оплати та вартістю фактично спожитої електроенергії постачальник електричної енергії видає рахунок, який має бути сплачений в термін зазначений договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим, ніж заявлене (очікуване) і споживач не має заборгованості, надлишкові кошти зараховуються як оплата заявленого (очікуваного) споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідач листом №1/5352 від 05.08.2008 року направив на адресу позивача підписаний договір із протоколом розбіжностей, відповідно до якого відповідач відмовився викласти преамбулу, п.4 та п.5 (абз.3 і 4) додатку №2 до договору в редакції позивача та просив викласти у своїй редакції, а саме: "споживач здійснює остаточний розрахунок за фактом постачання електроенергії, розрахунки проводяться по тарифах диференційованих за періодом часу", п.4 виключити повністю, в п.5 виключити третій та четвертий абзаци.

Згідно п.7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

На підставі п.6.6 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 рок №28 оплата електричної енергії, що відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Відповідно до 6.7 вказаних Правил, у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі.

Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів). За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

Тому, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов правильного висновку про те, що здійснення оплати електричної енергії у формі попередньої оплати не є імперативною нормою, тобто є необов'язковою для споживача при укладенні договору на енергопостачання.

Згідно ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що сторони у справі не дійшли згоди по істотних умовах спірного договору, а саме порядку оплати постачання електричної енергії і, тому, такий договір не може вважатись укладеним в розумінні ст. ст. 202- 203 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач отримує кошти від своїх контрагентів після надання послуг із значною затримкою платежів.

Витрати на енергопостачання складають значну частину витрат підприємства і в умовах припинення кредитної діяльності комерційних банків забезпечити попередню оплату електроенергії, як того вимагає позивач, стане неможливо.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову позивачеві в позові, скасувавши рішення місцевого господарського суду.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" –без задоволення.