Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М.. Стратієнко Л.В., за участю представників сторін: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" на рішення господарського суду Львівської області від 16 грудня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2009 року у справі за позовом Старичівської сільської ради до ВАТ "Львівобленерго", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом про визнання права власності,

Старичівська сільська рада звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ "Львівобленерго" про визнання недійсним договору №12/03-301 від 05.08.2003 року про безоплатну передачу майна, укладеного між позивачем та відповідачем у справі. ВАТ "Львівобленерго" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Старичівської сільської ради про визнання права власності на енергооб’єкти в с.Старичі за переліком, згідно акту приймання-передачі від 05.08.2003 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 грудня 2008 року (суддя Данко Л.С.) первісний позов задоволений повністю. Визнаний недійсним договір безоплатної передачі майна №12/03-301 від 05.08.2003 року, укладений між Старичівською сільською радою та ВАТ "Львівобленерго". В зустрічному позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2009 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Львівобленерго" просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області №91 про безоплатну передачу у власність ВАТ "Львівобленерго" енергооб’єктів, прийнятого 10 липня 2003 року, між позивачем та відповідачем у даній справі було укладено договір №12/03-301 безоплатної передачі майна від 05.08.2003 року.

Згідно акту приймання-передачі від 5 серпня 2003 року, на підставі вказаного рішення, Старичівська сільська рада передала, а ВАТ "Львівобленерго" прийняло безоплатно майно згідно переліку.

При вирішенні спору господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили той факт, що позивач за основним позовом не мав правових підстав розпоряджатися майном, переданим на підставі спірного договору за актом від 5 серпня 2003 року, оскільки фактично він набув право власності на вказане майно тільки 8 серпня 2006 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Розглядаючи справу, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на час укладення між сторонами у справі оспорюваного договору №12/03-301 про безоплатну передачу майна від 05.08.2003 року це майно не перебувало у комунальній власності Старичівської сільської ради.

На час до 8 серпня 2006 року майно перебувало у державній власності і всі права володіння, користування та розпорядження майном належали державі, тому позивач за основним позовом не може вважатись законним власником об’єктів і не мав права розпоряджатися спірним майном.

Згідно ст. 48 ЦК України (чинного до 1 січня 2004 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що договір №12/03-301 безоплатної передачі майна від 5 серпня 2003 року, є таким, що не відповідає вимогам законодавства, чинного на час його укладення.

Суд вважає, також, вірним висновок судів попередніх судових інстанцій про безпідставність заявленого ВАТ "Львівобленерго" зустрічного позову, оскільки визнання права власності на енергооб’єкти в с.Старичі за переліком згідно акту приймання-передачі від 5 серпня 2003 року позивач за зустрічним позовом обгрунтовує спірним договором №12/03-301 безоплатної передачі майна, який визнаний недійсним.

З огляду на викладене, рішенням, залишеним без змін, постановою апеляційної інстанції, місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено ВАТ "Львівобленерго" в задоволенні його зустрічних позовних вимог.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність викладеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

Рішення господарського суду Львівської області від 16 грудня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Львівобленерго" –без задоволення.