Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. №0202-10/239 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Бернацької Ж.О. для розгляду касаційного подання у даній справі.

За участю прокурора: Івченко О.А., посв. №197 від 27.11.2007р.;

- Державного реєстратора виконавчого комітету Рівненської міської ради: не з’явилися;

представників:

- позивача : не з’явилися;

- відповідача1: не з’явилися;

- відповідача 2: Доля В.О., дов.б/н від 14.09.2007р.

У вересні 2008р. ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватної фірми "Люсі", Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" про розірвання договору на управління акціями ВАТ "Київміськнафтопродукт" від 23.05.2006р., укладеного між позивачем та Приватною фірмою "Люсі", про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" надати інформацію позивачу про діяльність товариства, а саме: річні баланси за 2002р -2007р.р., звіти товариства про його діяльність за період з 2002р. по 2007р., протоколи зборів товариства за період з 2002р. по 2007р., інформацію про розподіл прибутку товариства та нарахування дивідендів за період з 2002р. по 2007р., а також про скасування державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 36, у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою особи за вказаним її місцезнаходженням.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.09.2008р. у справі №15/99 (суддя Коломис В.В.) позов задоволено. Договір на управління акціями б/н від 23.05.2006р., укладений між ОСОБА_1. та Приватною фірмою "Люсі"- розірвано. Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство "Київміськнафтопродукт" надати акціонеру - ОСОБА_1. інформацію про діяльність товариства, а саме: річні баланси за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, звіти товариства про його діяльність за період з 2002 по 2007 рік, протоколи зборів товариства за період з 2002 року по 2007 рік, інформацію про розподіл прибутку товариства та нарахування дивідендів за період з 2002 року по 2007 рік. Скасовано державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" за адресою: м.Київ, бульвар Верховної Ради, 36, у зв’язку із відсутністю юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Стягнуто з Приватної фірми "Люсі" на користь ОСОБА_1 186,5грн. понесених судових витрат. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" на користь ОСОБА_1 186,5грн. понесених судових витрат.

В апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду не оскаржувалось.

Частково не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Рівненської області Патрикей В.О. звернувся в порядку ст. 107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах Державного реєстратора виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому, посилаючись на порушення судом першої інстанції Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , а також норм процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.09.2008р. у справі №15/99 та направити справу в частині скасування державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" у зв’язку з відсутністю юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням на новий судовий розгляд до господарського суду Рівненської області.

В судове засідання Державний реєстратор виконавчого комітету Рівненської міської ради, представники позивача та відповідача-1 не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційне подання за відсутності вказаних представників учасників судового процесу.

Водночас після прийняття касаційного подання Заступника прокурора Рівненської області Патрикей В.О. до касаційного провадження до Вищого господарського суду України надійшло клопотання за підписом цього ж Заступника прокурора Рівненської області Патрикей В.О. від 20.05.2009р. №05-367вих.09 на підставі ст. 1116 ГПК України про відмову від касаційного подання у зв’язку з передчасним його направленням.

Відповідно до ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Заслухавши присутніх учасників судового процесу, дослідивши умови заявленого клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі ч.6 ст. 22, ч.2 ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України не знайшла підстав для його задоволення, прийнявши до уваги той факт, що такі дії можуть спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарювання, з якими відповідач-2 знаходиться у відповідних правовідносинах та його акціонерів.

Відзиви на касаційне подання на час розгляду справи в касаційній інстанції суду сторонами надані не були, що, у відповідності до приписів статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання Заступника прокурора Рівненської області, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом з сертифікату акцій Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" серії А №000197 від 13.09.2001р. ОСОБА_1 є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт".

Водночас судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2006р. між ОСОБА_1 та Приватною фірмою "Люсі" (м. Рівне) був укладений договір на управління належними позивачеві акціями ВАТ "Київмісьнафтопродукт", за умовами п.2.2 якого Приватна фірма "Люсі" зобов’язувалася надавати пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності Товариства, а також щодо відповідності займаним посадам посадових осіб Товариства.

Місцевий господарський суд з’ясувавши, що невиконання Приватною фірмою "Люсі" умов договору на управління акціями призвело до порушення прав ОСОБА_1., як акціонера ВАТ "Київміськнафтопродукт", на отримання інформації про діяльність товариства, а саме: річних балансів за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, звітів товариства про його діяльність за період з 2002 по 2007 рік, протоколів зборів товариства за період з 2002 року по 2007 рік, інформації про розподіл прибутку товариства та нарахування дивідендів за період з 2002 року по 2007 рік тощо, а також на участь у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів), передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", дійшов висновку про розірвання договору на управління акціями від 23.05.2006р., укладеного міжОСОБА_1. та ПФ "Люсі", на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що оскільки зазначена в Свідоцтві про державну реєстрацію Серія А00 №753229 адреса місцезнаходження ВАТ "Київміськнафтопродукт" не відповідає дійсності, а ВАТ "Киїміськнафтпродукт" орендував приміщення за адресою: м. Рівне, вул.Дубенська, 37, для розміщення головного офісу підприємства за укладеним з Рівнеським державним аграрним технікумом договором оренди нежилого приміщення від 31.08.2007р., пославшись на приписи ст. 93 Цивільного кодексу України, п.5 ч.2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. щодо скасування державної реєстрації ВАТ "Київміськнафтопродукт" (код ЄДРПОУ 03483329) за адресою: м.Київ, бульвар Верховної Ради, 36 у зв’язку із відсутністю юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Натомість колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально - правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об 'єднати в одній позовній заяві поданій до господарського суду кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь - які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення для правильного розгляду справи.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов, як однорідність позовних вимог та пред'явлення позову тим самим позивачем до того самого відповідача.

При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з вимогою до Приватної фірми "Люсі" про розірвання договору на управління акціями ВАТ "Київміськнафтопродукт" від 23.05.2006р., укладеного між позивачем та Приватною фірмою "Люсі", та з вимогою до Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" надати інформацію позивачу про діяльність товариства, а саме: річні баланси за 2002р. - 2007р.р., звіти товариства про його діяльність за період з 2002р. по 2007р., протоколи зборів товариства за період з 2002р. по 2007р., інформацію про розподіл прибутку товариства та нарахування дивідендів за період з 2002р. по 2007р., а також про скасування державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 36, у зв’язку з відсутністю за юридичною адресою особи за вказаним її місцезнаходженням.

Проте, задовольняючи в повному обсязі заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, судом першої інстанції не перевірено відповідності суб'єктивного складу сторін спору у даній справі вимогам статті ст. 21 ГПК України з урахуванням положень ст. 1 ГПК України, з одночасним з'ясуванням підвідомчості господарському суду у відповідності до ст. 12 ГПК України вимоги позивача-фізичної особи щодо розірвання договору на управління акціями б/н від 23.05.2006р., укладеного між ОСОБА_1., як фізичною особою, та Приватною фірмою "Люсі", та віднесення цього спору до корпоративного у розумінні ст. 167 Господарського кодексу України.

Водночас колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що п. "г" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", а також п.5 ч.1 ст. 116 Цивільного кодексу України та абз.3 ч.1 ст. 88 Господарського кодексу України регламентовано право учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства.

Зокрема, п.5 ч.1 ст. 116 Цивільного кодексу України передбачає, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства.

Згідно п. "г" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

З аналізу наведених норм вбачається, що господарське товариство зобов’язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства з урахуванням процедури надання учасникам (акціонерам) інформації про діяльність товариства, встановленої господарським товариством. У разі, якщо товариством визначено порядок доступу до інформації про діяльність товариства відповідно до вимог статей 33, 35 Закону України "Про інформацію" та роз’яснень ДКЦПФР від 29.10.2002р. №5 (v0005312-02) "Про порядок застосування п."г" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" акціонер (учасник) товариства може реалізувати своє право на отримання інформації в установленому порядку.

Проте вищезазначені приписи діючого законодавства залишились поза увагою місцевого господарського суду.

Натомість вирішуючи спір по суті, суд повинен був встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт", а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання Відкритим акціонерним товариством "Київміськнафтопродукт", а також яким чином Відкрите акціонерне товариство "Київміськнафтопродукт", до якого позивачем пред’явлені позовні вимоги щодо зобов’язання надати звітні документи та скасування державної реєстрації цього товариства, порушує права та законні інтереси останнього.

Зокрема, місцевий господарський суд, зобов'язуючи Відкрите акціонерне товариство "Київміськнафтопродукт" надати позивачу інформацію про діяльність товариства, а саме: річні баланси за 2002р -2007р.р., звіти товариства про його діяльність за період з 2002р. по 2007р., протоколи зборів товариства за період з 2002р. по 2007р., інформацію про розподіл прибутку товариства та нарахування дивідендів за період з 2002р. по 2007р., всупереч приписів ст. 43 ГПК України не з'ясував та не перевірив, чи звертався позивач до товариства з письмовою вимогою надати документи звітного характеру товариства за заявлений у позові період, з витребуванням у позивача доказів, які про це свідчать в обґрунтування порушення відповідачем права позивача як учасника товариства, та в порушення ст. 84 ГПК України не навів законодавства, яким керувався, задовольняючи зазначену позовну вимогу.

Водночас суд скасовуючи державну реєстрацію відповідача-2, неправильно застосував приписи ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якою встановлено порядок припинення підприємницької діяльності. При цьому, суд не встановив, які права позивача чи законні інтереси як акціонера товариства порушені Відкритим акціонерним товариством "Київміськнафтопродукт", за захистом яких позивач звернувся до суду з вимогами щодо скасування державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт".

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги, заявлені до Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт", судом, в порушення вимог ст. 84 ГПК України не встановлено наявності чи відсутності обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов’язує виникнення у нього права на позов до Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" у обраний ним спосіб захисту, а у Відкритого акціонерного товариства "Київміськнафтопродукт" –відповідного передбаченого законом обов’язку, з витребуванням на підставі ст. 38 ГПК України і дослідженням документів, підтверджуючих обставини і підстави позову.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.09.2008р. порушено провадження у справі №15/99 та прийнято дану позовну заяву до розгляду з призначенням справи на 24.09.2008р. об 11год.00хв.

В протоколі судового засідання за 24.09.2008р. у справі №15/99 (а.с.26), зазначено, що в судовому засіданні за участю лише представників позивача та відповідача-2, оголошено перерву до 26.09.2008р. до 10год.00хв.

З чого вбачається, що розглянувши справу у відсутності відповідача-Приватної фірми "Люсі", не повідомленого належним чином 24.09.2008р. про час і місце наступного засідання суду - 26.09.2008р., місцевий суд всупереч вимог ст.ст. 22, 43 ГПК України позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх інтересів.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Тоді як статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р.), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно відповідача- Приватної фірми "Люсі" порушені через непоінформованість судом останнього про дату і час розгляду справи 26.09.2008р. в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання за 26.09.2008р. у даній справі, відсутня оголошена резолютивна частина рішення у цій справі, але наявний повний текст рішення суду від 26.09.2008р. у даній справі підписаний 30.09.2008р., в якому вказано присутніх представників позивача та відповідача-2. Водночас як вбачається з останнього аркуша цього рішення, воно було отримано без зазначення дати отримання представником позивача, відповідача-2 Бахно С.О., та представником відповідача-1 без зазначення його ПІБ (без ідентифікації особи, яка отримала примірник рішення суду) за відсутності в матеріалах справи доказів наявності у цієї особи повноважень на отримання процесуальних документів та без наявності в матеріалах справи доказів належного надіслання (надання) примірника прийнятого рішення відповідачу-1, що зумовило порушення його прав та законних інтересів.

За змістом ст. 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

Викладене Заступником прокурора Рівненської області у касаційному поданні свідчить про прийняття судом рішення, яким порушуються інтереси держави у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно неможливість Державного реєстратора виконавчого комітету Рівненської міської ради реально виконати прийняте у справі рішення.

Згідно імперативних вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду, а касаційне подання –частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, дослідити питання щодо обґрунтованості об'єднання в позові позовних вимог та їх підвідомчості господарським судам у відповідності до вимог ст. 12 ГПК України з урахуванням положень статтей 1, 21 ГПК України, перевірити та з'ясувати, чи порушені права та інтереси позивача внаслідок пред’явлення вимоги до відповідача-2 щодо скасування його державної реєстрації, а також всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням вимог процесуального права.