Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Нафтагазстрах" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБіРе" (правонаступник –Закрите акціонерне товариство "Перестрахова компанія "Лідер РЕ") про стягнення 449625 грн. заборгованості та 50613,53 грн. нарахованої пені в зв’язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині сплати страхового відшкодування за Договором факультативного перестрахування та ретроцесїї №045/ФП/11/04 від 25.11.04, Ковер-Нот №0074-11-07 від 05.11.07 по факультативному перестрахуванню до договору добровільного страхування автотранспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.07.

Рішенням від 20.11.08 господарського суду м. Києва (суддя Усатенко І.В.), яке залишено без змін постановою від 11.02.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий, Авдєєв П.В., Коршун Н.М.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані порушенням позивачем умов договору та наявністю підстав для відмови страхувальником у сплаті страхового відшкодування за спірним договором.

Ухвалою від 13.05.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови як таких, що не відповідають обставинам справи та нормам законодавства, а також прийняття нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наявності обставин, врегульованих умовами п. 6.1.6 та ч. 3 п. 9.3.3 договору №045/ФП/11/04 від 25.11.04, якими передбачено право відповідача не відшкодовувати позивачу частку в страховому відшкодуванні за збитками, причинами яких були події, які відповідно з Оригінальним договором страхування відносяться до виключення зі страхового випадку або є обмеженням страхування.

Зокрема судами встановлено, що в заяві на страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, яка була подана Мошковським В.М. до позивача, вказано особу, яка мала право на користування транспортним засобом (Адамовського Д.А.), без зазначення її водійського стажу (в порушення вимог п. 10.2.4 Договору страхування автотранспорту).

Крім того, в заяві вказано, що паркування транспортного засобу у нічний час з 23:00 до 6:00 або у період, коли він безпосередньо не експлуатується здійснюється у гаражі або на спеціальній території. Але страхувальником були порушені вищевикладені умови зберігання транспортного засобу, що призвело до його викрадення.

Всупереч вимогам п. 10.2.8 Договору страхування, згідно з яким Мошковський В.М. зобов'язаний повідомити позивача про настання страхового випадку протягом двох робочих днів, заява про настання страхової події, яка відбулась 23.11.07 близько 9:00, датована Мошковським В.М. 26.11.07 (зареєстрована позивачем 27.11.07 за вхідним номером 639), тобто на третій робочий день з дати настання події. Вказане є підставою для відмови в здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" та умов Договору добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно з п. 14.4 Договору страхування автотранспорту позивач мав право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом Мошковський В.М. не надав йому другий комплект ключів або заявив про їх втрату. Однак позивачем не надано доказів надання Мошковським В.М. другого комплекту ключів.

Під час розгляду справи з’ясовано, що оперуповноваженим ВКР Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві вилучено в Адамовського Д.А. ключі від автомобілю "Порш Каен" в кількості 2 шт., у той час як згідно з наданими позивачу поясненнями Адамовського Д.А. один ключ знаходився у нього, а другий – у володільця транспортного засобу Мошковського В.М. Також у протоколі вилучення ключів зазначено, що ключі від автомобілю "Порш Каен" вилучені у Адамовського Д.А., проте біля прізвища Адамовський Д.А. міститься підпис Мошковського В.М., який співпадає з його підписом в договорі страхування та паспорті.

У наданихАдамовським Д.А. (особа, яка користувалася безпосередньо автомобілем в день настання страхового випадку) та Мошковським В.М. (страхувальник, який звернувся до позивача із повідомленням про настання страхової події) поясненнях судом виявлені суттєві розбіжності про обставини настання страхового випадку.

У Договорі добровільного страхування наземного транспорту №0065-11-11-01-01-07 від 02.11.07 дата народження страхувальника Машковського В.М. зазначена 11.01.53, але в паспорті Машковського В.М. дата народження визначена –14.01.53; в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження повноважень Адамовського Д.А. на керування транспортним засобом на момент події, що містила ознаки страхової.

Крім того, позивачем внесено зміни до умов Оригінального договору страхування щодо мінімального стажу осіб, допущених до керування транспортним засобом, з 8 років на "без обмежень", про що не було повідомлено відповідача згідно з вимогами п. 9.1.4 Договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесїї №045/ФП/11/04 від 25.11.04.

Касатор доводить, що викладені обставини спростовуються наданими ним доказами та фактичними обставинами справи, які не були враховані при розгляді справи та не одержали правової оцінки.

Згідно зі ст.ст. 1, 12 Закону України "Про страхування" страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Перестрахування –страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Тобто відносини між страховиком та перестраховиком залишаються поза контролем з боку страхувальника, який може навіть не знати про перекладення страховиком частини ризиків за його договором на перестраховика. У той же час підстави для відмови в здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування визначені у ст. 26 Закону України "Про страхування".

Зважаючи на те, що згідно з ст. 976 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування –це страхування страховиком ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), при вирішенні даного спору судам слід було встановити саме наявність ризику невиконання позивачем свого зобов'язання перед страхувальником.

Обставини відсутності у позивача підстав виконати свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами укладеного між ними договору страхування, п.п. 9.4.7, 9.4.8 договору перестрахування та вимогами ст. 26 Закону України "Про страхування" судовими інстанціями не було досліджено, як не надано і правової оцінки обставинам відповідності правовідносин сторін врегульованому законом поняттю перестрахування.

Згідно з п. 1.6 договору страхування до страхового випадку віднесено заволодіння транспортним засобом шляхом крадіжки, яка була підставою для виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Причинний зв'язок між діями страхувальника та наведеними відповідачем обставинами щодо факту крадіжки не були з'ясовані як підстави для виконання або відмови в виконанні зобов'язань страховика і перестраховика.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.09 та рішення господарського суду м. Києва від 20.11.08 у справі №29/338 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.