У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного банку "Синтез" про стягнення 475 051,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що строк виконання зобов’язання не настав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 вересня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2009 року, позовні вимоги було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 154 191, 77 грн. пені, 128 120, 42 грн. інфляційних нарахувань, 38 547, 96 грн. відсотків річних та судові витрати.

Акціонерний банк "Синтез" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення і постанову, та прийняти нове рішення, про відмову в задоволені позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, 13 січня 2007 року між акціонерним банком "Синтез" та товариством з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест" було укладено договір банківського вкладу № 131207/15 (надалі –договір). За умовами укладеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест" внесло, а акціонерний банк "Синтез" прийняв вклад в розмірі 20000000 грн. Вказану суму було перераховано позивачем на відкритий відповідачем депозитний рахунок.

В наступному, товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест" звернулось до акціонерного банку "Синтез" з вимогами від 19 травня 2008 року та 29 травня 2008 року, про переведення грошових коштів з депозитного рахунку на поточний. Крім того, 02 червня 2008 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з тотожними вимогами, а також вимогу про сплату 209836, 06 грн., штрафних санкцій.

В термін з 02 червня 2008 року по 03 липня 2008 року відповідачем було у повному обсязі повернено грошові кошти позивачу, проте перерахування здійснено частками. Що ж до суми нарахованих штрафних санкцій, то вказану суму відповідач не сплатив.

У прийнятих рішеннях суди виходили з того, що акціонерний банк "Синтез" в порушення умов договору та вимог чинного законодавства виконав свої зобов’язання неналежним чином, прострочивши строк повернення коштів, в зв’язку із чим з акціонерного банку "Синтез" було стягнуто 154191, 77 грн., пені 128120, 42 грн., інфляційних нарахувань 38547, 96 грн., річних, при цьому розмір неустойки заявленої до стягнення було зменшено вдвічі.

Колегія суддів, переглядаючи у касаційному порядку судові акти прийняті судами попередніх інстанцій та зроблені в них висновки стосовно предмету спору, вважає їх ґрунтовними та такими що свідчать про всебічне з’ясування обставин справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 560, ч. 1 ст. 561 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Згідно п. 2 розділу 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. за № 639 (z0041-05) відклична гарантія - гарантія, умови якої можуть бути в будь-який час змінені і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомлення бенефіціара.

У ст. 568 ЦК України передбачено вичерпний перелік випадків, відповідно до яких припиняються зобов'язання гаранта перед кредитором, а саме в разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Положеннями ст. 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У відповідності до п. 1.3 договору банківського вкладу № 131207/15 від 13 грудня 2007 року датою повернення вкладу за цим договором є 30.06.2013 р., або остання дата строку, яка визначається відповідно до п. 6.1 цього договору.

У п. 6.1 договору сторони погодились про те, що у разі бажання вкладника достроково отримати суму вкладу та припинити дію цього договору, він подає акціонерному банку "Синтез" письмову заяву за 10 робочих днів до дати отримання коштів.

Таким чином акціонерним банком "Синтез" було неналежним чином виконано положення договору банківського вкладу № 131207/15 від 13 грудня 2007 р.

За таких обставин цілком обґрунтованим на думку колегії суддів є стягнення з відповідача неустойки відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та п. 5.1 договору банківського вкладу, а також індексу інфляції та трьох відсотків річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, при цьому суди дійшли вірного висновку зменшивши розмір неустойки, заявленої до стягнення.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Твердження Банку про порушення і неправильне застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року у справі № 14/69 - без змін.