розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали" та Приватного підприємства "Довбнич 2005" на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.10.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 6/150 за позовом Приватного підприємства "Довбнич 2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали" про стягнення 29750,00 грн.,

за участю представників:

Позивача:Довбнич Г.М., директор,

Філіп С.Ю., довіреність б/н від 15.10.2008р.,

Відповідача: не з’явились.

Приватне підприємство "Довбнич 2005" (далі –ПП "Довбнич 2005", Позивач) звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали" (далі –ТОВ "Укрторгбудматеріали", Відповідач) про стягнення 29750,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 4500,00 грн. в якості відшкодування витрат представника та судові витрати.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.10.2008р. позов ПП "Довбнич 2005" було задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5500,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 4500,00 грн. в якості відшкодування фактичних витрат представника, а також, відповідні судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. рішення господарського суду Закарпатської області від 21.10.2008р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ПП "Довбнич 2005" задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 12600,00 грн. витрат на правову допомогу, 2176,59 грн. витрат представника та судові витрати.

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, визначивши при цьому правову природу відшкодування, як заподіяні збитки.

У свою чергу, Відповідач, у своїй касаційній скарзі також, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представників Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.12.2007р. між Позивачем та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Філіпом С.Ю. (далі –СПД Філіп С.Ю.) було укладено договір № 26/12/07 про надання правових послуг у справі № 11/253 за позовом ТОВ "Укрторгбудматеріали" до ПП "Довбнич 2005" про спонукання внести зміни до договору оренди.

В подальшому, відповідно до укладеного договору № 26/12/07, під час розгляду справи № 11/253 СПД Філіпом С.Ю. надавались послуги з правової допомоги ПП "Довбнич 2005", а останнім –оплачувались такі послуги відповідно до умов цього договору.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 25250,00 грн., що становлять витрати на оплату правової допомоги і 4500,00 грн. в якості відшкодування витрат представника, оплачених СПД Філіпу С.Ю. у зв’язку із розглядом справи № 11/253, і які Позивач вважає своїми збитками.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що заявлені Позивачем витрати на оплату правової допомоги ґрунтуються на умовах договору (п.5.1.) № 26/12/07 про надання правових послуг, а також, враховуючи обставини спору, обсяг виконаних робіт за договором у вигляді наданих правових послуг та беручи до уваги співрозмірість і розумність таких витрат, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 5500,00 грн., в якості відшкодування витрат на оплату правової допомоги і 4500,00 грн. –відшкодування фактичних витрат представника.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову і стягнення з Відповідача на користь Позивача 12600,00 грн. витрат на правову допомогу і 2176,59 грн. витрат представника, з посиланням на ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) та умови договору № 26/12/07 про надання правових послуг, вказував на те, що судом першої інстанції було безпідставно занижено вартість правових послуг, наданих Позивачу, у зв’язку із розглядом справи №6/150, в той час, як такі є співрозмірними до затрат праці виконавця на суму 12600,00 грн., а самі витрати останнього, пов’язані з представництвом інтересів Позивача, які підтверджені документально, становлять 2176,59 грн. Щодо інших вимог, то такі, на думку апеляційної інстанції, не було доведені належними доказами по справі, а тому в їх задоволенні, слід відмовити.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були зроблені при неповному встановленні всіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення тним вимогам законодавства в повній мірі не відповідають.

Як видно з матеріалів справи, СПД Філіпом С.Ю. були надані ПП "Довбнич 2005" послуги з правової допомоги у справі № 11/253 за позовом ТОВ "Укрторгбудматеріали" до ПП "Довбнич 2005" про спонукання внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення від 12.04.2005р., у якій, рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.02.2008р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2008р., в позові було відмовлено.

Звертаючись з позовом у даній справі Позивач посилався на те, що ним були понесені витрати у справі № 11/253 на оплату правової допомоги, наданої СПД Філіпом С.Ю., які, на його думку, є збитками, в розумінні ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) і які підлягають відшкодуванню в якості заподіяння таких Відповідачем.

У зв’язку з цим, вирішуючи питання про підставність заявлених Позивачем вимог, місцевий господарський суд припустився порушень норм ст. 43, ГПК України (1798-12) , погодившись з Позивачем у визначенні сум витрат на оплату правової допомоги і витрат його представника у зв’язку із розглядом справи в суді, як збитки, відповідно до ст. 22 ЦК України, в той час, як спір виник з приводу відшкодування витрат Позивача, які не пов’язані безпосередньо із відновленням його порушеного права і такі витрати не мають обов’язкового характеру, що суперечить вказаній нормі Закону. Тому, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст. 22 ЦК України, в даному випадку, є невірним.

В той же час, як вказувалось вище, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, збільшивши при цьому суму, що належить до стягнення, зазначив, що сума, яка була заявлена Позивачем до стягнення, є саме судовими витратами, в розумінні ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Разом з тим, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", в якій зазначається, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає можливість відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, чи юридичним особам.

В той же час, як видно з матеріалів справи, представник Позивача у справі № 11/253 – Філіп С.Ю. не є адвокатом, а тільки суб’єктом підприємницької діяльності.

Також, як видно з позовної заяви Позивач просив суд стягнути на його користь з Відповідача 25250,00 грн. витрат на оплату правової допомоги і 4500,00 грн. витрат представника, в якості саме збитків, посилаючись при цьому на ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

При чому, підставу або предмет позову Позивач протягом всього розгляду справи в суді, як це передбачено ч. 4 ст. 22 ГПК України, не змінював.

Більш того, у поданій касаційній скарзі Позивач наполягає змінити постанову суду апеляційної інстанції саме в частині визначення правової природи відшкодування, визначивши таку в якості збитків.

Проте, на вказані обставини справи суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, порушивши при цьому вимоги ст. 22 ГПК України, в частині прав Позивача самостійно змінювати підставу або предмет позову.

За таких обставин, судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали" та Приватного підприємства "Довбнич 2005" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.10.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 6/150 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.