Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Іваненко І.П. (дов. №Д07/2008/11/12-18 від 12.11.2008); Цурка Н.О. (дов. № Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008); - відповідача Верниба В.А. (дов. №387 від 31.03.2009);

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 листопада 2008 року у справі № 37/400 (суддя Кондратова І.Д.) позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (надалі позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі відповідач) задоволений частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 27 973 420,12 грн. –основного боргу, 187 043,60 грн. –3% річних від простроченої суми, 291 853,56 грн. –інфляційних втрат, 600 000,00 грн. –штрафу, 25 500,00 грн. –державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року у справі № 37/400 на шість місяців наступним чином:

з 01.01.2009року –4 662 223,69 грн. –основного боргу, 31 173,93 грн. –3% річних від простроченої суми, 48 642,26 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. –штрафу, 25 500,00 грн. –державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з 01.02.2009 року –1774152,60 грн. –основного боргу, 18742,39 грн. –три проценти річних від простроченої суми, 77302,18 грн. інфляційні витрати, 25000 грн. –штрафу,

з 01.02.2009 року –4 662 236,69 грн. –основного боргу, 31 173,93 грн. –3% річних від простроченої суми, 48 642,26 грн. інфляційні витрати, 10 000,00 грн. –штрафу,

з 01.03.2009 року –4 662 236,69 грн. –основного боргу, 31 173,93 грн. –3% річних від простроченої суми, 48 642,26 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. –штрафу,

з 01.04.2009 року –4 662 236,69 грн. –основного боргу, 31 173,93 грн. –3% річних від простроченої суми, 48 642,26 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. –штрафу,

з 01.05.2009 року –4 662 236,69 грн. –основного боргу, 31 173,93 грн. –3% річних від простроченої суми, 48 642,26 грн. інфляційних втрат, 10 000,00 грн. –штрафу,

В частині стягнення пені в розмірі 798 671,01 грн. в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що в розумінні ст. 111-2 ГПК України не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути судові рішення, що оскаржуються.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.1991 між Київськими кабельними мережами ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж міста Києва, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", було укладено договір №678 на користування електричною енергією.

При цьому, ВЕО "Київенерго" зобов'язалось відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку №1 (п.2.1 договору). Абонент зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом №09-01 та цим договором (п.4.1). Розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцентного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо (п. 7 договору). Крім цього, п. 5.5. цього договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо) сплачує енергопостачальній організації штраф в розмірі п’яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Договір вступив в силу з дня його підписання; його укладено строком до 31 грудня 1991 року, а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або щодо його перегляду. Сторони зобов'язались (п.18 договору) письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується сплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених у договорі.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суди вірно визначили, що Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 Порядку визначення класів споживачів, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052 (v1052227-98) , а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. А отже при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1-го так і для споживача 2-го класу.

Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що сторони зобов'язані керуватися Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР.

Проте, вказані Правила втратили чинність; постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (z0417-96) затверджені Правила користування електричною енергією (надалі Правила).

Відповідно до п.п. 6.11., 6.13. Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору за домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/ або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергії самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунку (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до приписів наведених Правил споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію у період з 01.03.2008 по 01.09.2008, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі наданих звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції, в яких визначав фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленої електричної енергії.

При цьому, суди прийшли до висновку, із яким погоджується суд касаційної інстанції, що відповідач отримував від позивача розрахункові документи (рахунки-фактури) у період з 01.03.2008 по 01.09.2008 помісячно, які виставлялися на основі звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період, в яких зазначалося про обов'язок їх оплати протягом 5 днів з дня отримання рахунку, як і передбачено Правилами; проте вартість спожитої електричної енергії відповідач оплачував частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті послуг по постачанню електроенергії в розмірі 27 973 420,12 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача грошових коштів зі сплати за перетікання реактивної енергії (вартість якої включена в суму загального боргу), зроблених на підставі досліджених судами актів приймання-передачі товарної продукції та виставлених позивачем відповідачу рахунків, а також з урахуванням умов договору №678 та приписів Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (z0417-96) , Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача основної суми боргу за постачання електричної енергії в розмірі 27 973 420,12 грн.

Суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних у заявлених позивачем розмірах у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що пунктом 5.5 договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплати сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано.

Як встановлено судами, про що вказувалося вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу штраф за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; п. 6 ч. 1 даної норми надає суду право на відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, про зменшення стягуваної з відповідача пені до 600 000,00 грн., а також щодо розстрочки виконання рішення у даній справі строком на 6 місяців, адже вчинивши такі дії, суд першої інстанції правомірно реалізував надане йому вказаною нормою право з урахуванням незадовільного фінансового стану відповідача, та матеріального інтересу сторін; до того ж, позивач не заперечує проти стягнення з відповідача пені у меншому розмірі, а також проти розстрочення виконання, прийнятих у даній справі судових рішень.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про нез'ясування судами попередніх судових інстанцій питання застосованих позивачем при обрахуванні суми заборгованості тарифів не приймаються касаційною інстанцією до уваги, оскільки як судом першої, так і другої інстанцій, дане питання досліджувалося, при цьому суди правомірно керувалися постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052 "Про порядок визначення класів споживачів", та іншими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, а саме: №№307, 535, 636, 762, 828, якими були затверджені роздрібні тарифи за спірний період (01.03.2008-01.09.2008) на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 та рішення господарського суду м.Києва від 24.11.2008 у справі №37/400 залишити без змін.