Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Центр Меркурій" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з втратою необхідності у її використанні.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008року (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., БахматР.М.), позов задоволений, договір оренди земельної ділянки від 27.07.2000 року АВМ №899949, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Центр Меркурій" розірваний та відповідно розподілені судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що розміщене на орендованій земельній ділянці нерухоме майно було продане, а отже у позивача відпала необхідність у використанні земельної ділянки; умовами спірного договору передбачено його розірвання у разі втрати необхідності у використанні орендованої земельної ділянки, позивач звертався до міськради з пропозицією розірвати договір, однак відповіді не отримав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду Доповідач: Шаргало В.І.

України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у тому числі ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 19, 31 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.05.2000 р. №1169, 27.07.2000 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Меркурій" (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) був укладений Договір оренди земельної ділянки АВМ №899949, згідно з умовами якого Орендар отримав від Орендодавця у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0038 га, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 2/4. Строк дії договору - до 18.05.2010 року.

Цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення адміністративних приміщень (п.4.1 договору). Тобто, земельна ділянка була отримана Позивача в оренду з метою обслуговування належного товариству об'єкта нерухомості, що знаходиться по вулиці Коцюбинського, 2/4, в м.Дніпропетровську.

Пунктом 9.2 (п.п. 9.2.4) передбачено, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання цього договору у тому числі у випадку при втраті необхідності у користуванні земельною ділянкою за ініціативою Орендаря.

В подальшому за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.05.2005 р., ТОВ "Центр Меркурій" продало адміністративне приміщення, що знаходиться по вул. Коцюбинського, 2/4, в м. Дніпропетровську, у зв'язку з чим товариство неодноразово зверталось до міськрадиіз пропозицією про розірвання договору.Вказані звернення товариства були залишені міськрадою без відповіді і на день звернення до суду

За правилами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів та договору

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв діловогообороту або інших вимог,щозвичайно ставляться.

Одностороння відмова відзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порядок розірвання та зміни умов договору визначений статтею 188 Господарського кодексу України і передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі, на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що відбулась зміна власника адміністративного приміщення, для обслуговування якого позивачем використовувалась орендована земельна, у Орендаря була втрачена необхідність у користуванні земельною ділянкою і в такому випадку за умовами спірного договору оренди Орендар має право розірвати договір, останній звертався з відповідною пропозицією до Орендодавця, однак у встановлений законом строк відповіді не отримав, тому з урахуванням норм наведеного законодавства суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги щодо розірвання зазначеного договору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.