розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 березня 2009 року у справі №16/336 за позовом Національного комплексу "Експоцентр Україна", м. Київ, до Закритого акціонерного товариства "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш", м. Київ, про повернення безпідставно набутого майна,

за участю представників сторін:

позивача –Північук Л.І. (дов. № 01-11/82 від 28.01.09);

відповідача –не з’явився,

У серпні 2008 року позивач –Національний комплекс "Експоцентр Україна" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ЗАТ "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш" про повернення безпідставно набутого майна.

Вказував, що 28.08.07 між ним та відповідачем було укладено договір № 102-3, згідно умов якого ЗАТ "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш" (підрядник) зобов'язався здійснити роботи по ремонту теплових мереж на його території, яка розташована під № 1 по проспекту Академіка Глушкова в місті Києві, а він – прийняти та здійснити оплату виконаних робіт на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що зобов’язання за вказаним договором сторонами виконані в повному обсязі.

Також зазначав, що 13.12.07 платіжним дорученням № 40 помилково перерахував на рахунок відповідача 577 495,20 грн.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем безпідставно набуті грошові кошти, позивач просив стягнути з відповідача 577 495,20 грн. основного боргу, 9 967,10 грн. річних та 91 350,32 грн. інфляційних, а всього –678 776,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2008 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 577 495,20 грн. основного боргу, 5 774,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване посиланнями на положення ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, мотивоване посиланнями на ту обставину, що договором № 102-3 від 28.08.07 не передбачено стягнення інфляційних та річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому норми ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не підлягають застосуванню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Моторного О.А. –головуючого, Кошіля В.В., Шапран В.В.) рішення змінено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 577 495,20 грн. основного боргу, 5 125,94 грн. річних, 30 027,87 грн. інфляційних, 6 126,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 106,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова мотивована посиланнями на неправильне застосування місцевим судом положень ст. 625 ЦК України та можливістю стягнення інфляційних та річних за вказаною нормою права у зв’язку з порушенням боржником не договірного грошового зобов’язання.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 536, 625 ЦК України та ст. 107 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.08.07 між сторонами у справі було укладено договір № 102-3, згідно умов якого ЗАТ "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш" (підрядник) зобов'язався на здійснити роботи по ремонту теплових мереж на території Національного комплексу "Експоцентр Україна", яка розташована під № 1 по проспекту Академіка Глушкова в місті Києві, а позивач (замовник) –прийняти та здійснити оплату виконаних робіт на умовах, передбачених договором.

Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт становить 1 734 700 грн. з урахуванням ПДВ.

Також договором визначено, що джерелом фінансування є Державний бюджет України за кодом програми класифікації видатків та кредитування КПКВ 0301410.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.09.07, № 2 від 01.10.07, № 3 від 09.11.07, № 4 від 29.11.07 та № 5 від 24.12.07, загальна вартість виконаних робіт становить 1 734 699,60 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем були сплачені відповідачу грошові кошти за виконані роботи у вказаній сумі, що підтверджується платіжними дорученнями № 13 від 14.09.07 на суму 320 008,80 грн., № 21 від 02.11.07, на суму 285 931,20 грн., № 22 від 08.11.07, на суму 309 913,20 грн., № 27 від 29.11.07, на суму 240 000 грн., № 28 від 06.12.07, на суму 1 387,20 грн., № 34 від 24.12.07 на суму 577 459,20 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договірні зобов’язання за договором № 102-3 від 28.08.07 сторонами виконані в повному обсязі.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач платіжним дорученням № 40 від 13.12.07 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 577 459,20 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що вказані кошти були перераховані ним помилково з власних коштів НК "Експоцентр".

Судами встановлено, що позивач листами № 01-14/391 від 13.03.08, № 01-14/574 від 11.04.08 та № 1-11/780 від 03.06.08 звертався до відповідача з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти, проте відповідач вказані кошти не повернувв та не надав відповіді на листи позивача.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В порушення вказаної правової норми, відповідачем не надано доказів повернення НК "Експоцентр" безпідставно отриманих коштів.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, судами попередніх інстанцій з’ясовано дійсні правовідносини сторін та правильно застосовано норму права, яка регулює правовідносини, які склалися між сторонами у зв’язку з безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами.

Крім того, в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні стягнення інфляційних та річних, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вказана норма права застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобов’язання та не є нормою права, яка випливає виключно з договірних правовідносин.

Враховуючи вище викладене, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що інфляційні та річні не підлягають стягненню, оскільки договірні зобов’язання виконані належним чином, не заслуговують на увагу суду та спростовуються вище викладеним.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дослідно –виробниче підприємство "Київенергомаш" залишити без задоволення.