У жовтні 2007 року позивач - Закрите акціонерне товариство "Банк НБР" (далі –ЗАТ "Банк НБР")(правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернувся до господарського суду позовом до Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі – ЗАТ "Європейський страховий альянс") про зобов’язання відповідача виплатити страхове відшкодування у розмірі 3 500 000,00 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604 від 14.06.2004, за умовами якого були застраховані кредитні ризики позивача на суму 3 500 000,00 грн. по поверненню ТОВ "Крим Агро Трест" (далі - Товариство) коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 155-Н/04 від 01.04.2004. Оскільки Товариство не виконало свої зобов’язання перед позивачем за кредитним договором, що по договору страхування є страховим випадком, тому відповідно до Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , ст. ст. 979, 988, 990 Цивільного кодексу, ст. 354 Господарського кодексу України відповідач зобов’язаний здійснити страхову виплату.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2008 у справі № 25/491-18/179 (суддя –Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути з ЗАТ "Європейський страховий альянс" на користь ЗАТ "Банк "НРБ" 3 500 000,00 грн. страхового відшкодування, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 (колегія суддів: Мартюк А.І. –головуючий, судді –Лосєв А.М., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008 у справі № 25/491-18/179 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Банк НРБ" (правонаступником якого є ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") до ЗАТ "Європейський страховий альянс" про зобов’язання виплатити страхове відшкодування у розмірі 3 500 000,00 грн. відмовлено повністю.

Стягнуто з ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ЗАТ "Європейський страховий альянс" 12 750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач - ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 у справі № 25/491-18/179 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2004 між ЗАТ "БАНК НРБ" (правонаступником якого є ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") та ЗАТ "Європейський страховий альянс" укладений договір страхування кредитного ризику банку № 101-0649-0604, відповідно до умов якого відповідачем були застраховані кредитні ризики позивача, пов'язані з неповерненням юридичними та фізичними особами, що отримали кредити, кредитного боргу на умовах, що встановлені кредитними договорами.

Зокрема, договором № 101-0649-0604 від 14.06.2004 було застраховано кредитні ризики банку, серед яких ризик по поверненню ТОВ "КримАгроТрест" коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 155-Н/04 від 01.04.2004, відповідно до якого Товариству було надано кредитні кошти сумі 3 500 000,00 грн. строком на 12 місяців. Заборгованість за кредитною лінією мала бути погашена до 31.03.2005.

На виконання умов договору страхування № 101-0649-0604, страхувальник (позивач) перерахував страховику (відповідачеві) страховий платіж на суму 3 137 465,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1425127 від 24.06.2004.

Відповідно до пункту 1.3. договору страхування встановлено, що страховим випадком є непогашення або неповне погашення позичальником кредиту без процентів у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, у разі банкрутства позичальника. Умовою визнання випадку, що має ознаки страхового, є факт непогашення позичальником наданого йому кредиту протягом 24 календарних днів після дати кінцевого розрахунку, що встановлена в Кредитному договорі, та визнання позичальника банкрутом, за умови, що будь-які інші дії страхувальника, в тому числі реалізація майна позичальника, не призвели до погашення заборгованості за кредитним договором.

У зв’язку з неповерненням позичальником кредиту та незадоволення вимог кредитора за рахунок заставленого майна позичальника, банк (позивач) листами від 19.04.2005 та від 26.08.2005 звертався до страховика з вимогою сплатити страхову суму, але йому було відмовлено з підстав не надання документів, що підтверджують факт банкрутства ТОВ "Крим Агро Трест".

Відповідно до постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2007 у справі № 2-4/13822-2006 ТОВ "Крим Агро Трест" визнано банкрутом.

14.06.2007 позивач звернувся до відповідача з листом з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 3 500 000,00 грн., у зв’язку з настанням страхового випадку передбаченого п. 1.3 договору страхування - неповерненням ТОВ "Крим Агро Трест" суми кредиту та банкрутством останнього.

ЗАТ "Європейський страховий альянс" листом за вих. № 14440/1 від 18.06.2007 відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв’язку з тим, що невиконання ТОВ "Крим Агро Трест" своїх зобов’язань за кредитним договором не було спричинено його банкрутством, а виникло раніше.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що факт непогашення позичальником наданого йому кредиту в строк визначений кредитним договором, визнання позичальника банкрутом та своєчасне повідомлення про це страховика на умовах визначених договором є безумовною ознакою визнання вказаних обставин страховим випадком та обґрунтованою підставою виплати страхового відшкодування відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України, ст. 988 Цивільного кодексу, ст. ст. 6, 20, 26 Закону України "Про страхування".

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з того, що договором страхування № 101-0649-0604 від 14.06.2004 на позивача покладався обов’язок контролювати процес виконання позичальником умов відповідних кредитних договорів (п. 4.3 договору страхування). При цьому, страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку внаслідок дій страхувальника, що призвели до страхового випадку (п.1.6 договору страхування).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що виконання кредитного договору № 155-Н/04 від 01.04.2004 було забезпечено договором застави від 01.04.2004, за умовами якого ТОВ "Крим Агро Трест" передало позивачу в заставу пшеницю третього класу урожаю 2003 року в кількості 5 339, 124 тон, що належить заставодавцеві на праві власності, яке існує у нього на дату укладення договору та існуватиме до моменту його припинення (п. 3.1 Договору застави).

Позивач (банк) відповідно до умов договору застави та пункту першого ст. 10 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" не забезпечив комплекс заходів щодо приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна та не забезпечив опломбування складського приміщення, де повинно було зберігатись заставлене зерно.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про фіктивність договору застави від 01.04.2004 та неналежне оформлення договору зберігання зерна № 26 від 01.07.2003.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що факт відсутності предмету договору застави та визнання ТОВ "Крим Агро Трест" банкрутом, підтверджується матеріалами справи і вказує на спрямованість дій страхувальника, що призвели до страхового випадку передбаченого п. 1.3 договору страхування.

За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме дії страхувальника призвели до страхового випадку та є підставою для відмови у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування", п. 2 ч. 1 ст. 989 та ч. 2 ст. 991 Цивільного кодексу України.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим обставинам справи в їх сукупності та не ґрунтуються на вимогах закону, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки договором застави було забезпечено виконання договору кредитної лінії № 155-Н/04 від 01.04.2004, а відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику. Аналогічна норма міститься в ст. 988 Цивільного кодексу України.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" та частинами 1, 2 ст. 991 Цивільного кодексу України передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Судом апеляційної інстанції не встановлено передбачених Законом підстав, у тому числі передбачених договором для відмови у здійсненні страхових виплат, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у відповідача не було правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, місцевий господарський суд всебічно, повно і об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов’язаний був здійснити страхове відшкодування відповідно до п. 1.3 договору страхування після настання страхового випадку, про який був вчасно повідомлений листом від 19.04.2005 відповідно до умов договору та Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

За таких обставин, оскільки постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 у даній справі прийнята з порушенням ст. 43 ГПК України, а частина перша ст. 111-10 ГПК України зазначає, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" задовольнити, на підставі пункту шостого частини першої ст. 111-9 ГПК України, скасувати зазначену вище постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2008.