Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.02.2009р. (суддя Попков Д.О.) постановлено розірвати договір оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет"; зобов’язати Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" негайно повернути будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, балансоутримувачу –Державній податковій інспекції у м. Маріуполі, шляхом складання акту приймання-передачі вищевказаного об’єкту нерухомого майна; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" на користь державного бюджету державне мито в сумі 11 243 грн. 95 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Оскарженою ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Величко Н.Л., суддів Москальової І.В., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" на вказане рішення господарського суду постановлено повернути заявнику без розгляду, а справу –до Господарського суду Донецької області. Також заявнику роз'яснено, що після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч.4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати зазначену ухвалу Донецького апеляційного господарського суду, а справу направити до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", поданої на рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2009р., посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п/п."б", "в", "г" п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р., п.3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржену ухвалу суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її скасування.

Відповідач-1 не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції свою ухвалу мотивована тим, що оскільки позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, державне мито підлягало сплаті до державного бюджету за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру.

Про те, такі висновки суду апеляційної інстанції є незаконними виходячи з наступного.

Як вбачається із справи місцевий господарський суд розглянув позов про розірвання договору оренди нерухомого майна №1217/2004 від 16.06.2004р. в редакції договору №2 від 21.07.2006р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", та зобов’язав Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" негайно повернути будівлю, розташовану за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, балансоутримувачу –Державній податковій інспекції у м. Маріуполі шляхом складання акту приймання-передачі вищевказаного об’єкту нерухомого майна.

Отже місцевим господарським судом розглянуто позов немайнового характеру.

На рішення місцевого господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" подано апеляційну скаргу, до якої додано платіжне доручення №47 від 18.02.2009р. про сплату 85 грн. державного мита з апеляційної скарги.

Згідно ст.3 п.2 пп. "г" Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 (7-93) із апеляційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

Відповідно до ст. 3 п.2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п."б"), а із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів також 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п."в").

Отже державне мито з апеляційної скарги обчислено та сплачено до державного бюджету без порушень вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 (7-93) , а відтак у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі ст. 97 ч.1 п.3 ГПК України.