розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 37/487 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр" до Національної спілки письменників України про визнання права власності, –

У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Національної спілки письменників України про визнання права власності на будівлі літ. "А" загальною площею 1553,5 м2 і літ. "А/" загальною площею 376,4 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 15, як на окремі об'єкти нерухомого майна.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на будівлі літ. "А" загальною площею 1553,5 м2 і літ. "А/" загальною площею 376,4 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 15, як на окремі об'єкти нерухомого майна. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва, посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм процесуального права, просить скасувати постановлене у справі судове рішення, а справу передати на новий розгляд до того ж суду.

У запереченнях на касаційне подання позивач, а у відзиві на касаційне подання відповідач, просять залишити його без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі – без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення касаційного подання.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та заперечення проти них, суд вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2007 року, згідно акту приймання-передачі внеску учасника товариства, відповідач передав до статутного капіталу позивача нежитлову шестиповерхову цегляну будівлю площею 1929,9 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 15, та належить відповідачу на праві власності, вартістю 6982410 грн., що складає 51 % статутного капіталу позивача.

Позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з заявою щодо реєстрації нерухомого майна. Під час реєстрації позивач з матеріалів інвентарної справи дізнався, що переданий йому об'єкт заінвентаризований як два окремих об'єкта нерухомого майна: літ. "А" загальною площею 1553,5 м2 і літ. "А/" загальною площею 376,4 м2, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з проханням внести відповідні зміни до акту приймання-передачі від 1 серпня 2007 року, проте, останній відмовився від внесення таких змін з посиланням на те, що до статутного фонду позивача була передана вся будівля по вул. Рейтарська, 15 в м. Києві, яка складається з літ. "А" і літ. "А/" загальною площею 1553,5 м2 і 376,4 м2 відповідно.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 321, 328, 329 Цивільного кодексу України, ст.ст. 85, 86 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", виходив з того, що позивач є власником спірного майна, яке передано до його статутного фонду, право власності на це майно набуте позивачем правомірно, на підставах, що не заборонені законом, а відмова відповідача внести зміни до акту приймання-передачі позбавляє позивача здійснити державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно.

Проте, з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд не обґрунтував, якими саме діями відповідача порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, не дав оцінки тому, якими підставами керувалося Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, відмовляючи у вчиненні реєстрації права власності позивача на спірні нерухомі об'єкти. При цьому, суд не достатньо повно з'ясував правовідносини сторін та, якими нормами права вони регулюються.

Крім того, задовольняючи позов, місцевий господарський суд не перевірив повноваження секретаря Національної спілки письменників України та повноваження Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, не притягнув до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та не навів мотивів таких своїх дій.

Разом з тим, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, документів, які визначають його правовий режим, свідоцтва, постанови відповідача про передачу нерухомого майна до статутного капіталу позивача.

Господарським судом першої інстанції не перевірені підстави передачі нерухомого майна до статутного капіталу позивача та не з'ясовано питання про передачу цього майна у власність чи в користування позивача.

Проте, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм чинного законодавства.

В зв'язку з зазначеним, прийняте у справі судове рішення не можна визнати законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами і наявними матеріалами справи, а тому воно підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.