Дочірнє підприємство "Будівельно-монтажне управління "Кураховеенергобуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасенергобуд" (ДП "БМУ "Кураховеенергобуд") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасенергобуд" (ТОВ "Донбасенергобуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд" (ТОВ "Променергобуд") про визнання недійсним з моменту вчинення договору №25/07 уступки права вимоги від 25.07.2006, укладеного між ТОВ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Променергобуд".

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2008 у справі №20/244пд (колегія суддів у складі: Донець О.Є., Ломовцева Н.В., Мальцев М.Ю.) позов задоволено, визнано недійсним з моменту вчинення договір №25/07 уступки права вимоги від 25.07.2006, укладений між ТОВ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Променергобуд".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2008 у справі №20/244пд (колегія суддів у складі: Акулова Н.В., Геза Т.Д., Запорощенко М.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2008 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Променергобуд" –без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, ТОВ "Променергобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2008, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, ч. 2 ст. 35 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ДП "БМУ "Кураховеенергобуд" ТОВ "Донбасенергобуд" заперечує проти доводів, викладених ТОВ "Променергобуд" у касаційній скарзі, просить прийняті у справі №20/244пд судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги залишити без задоволення.

Від ТОВ "Донбасенергобуд" відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники відповідачів у призначене судове засідання не з'явились.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Променергобуд" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним з моменту вчинення договору уступки права вимоги №25/07 від 25.07.2006, укладеного між ТОВ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Променергобуд", на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач посилається на те, що укладення спірного договору призвело до штучного збільшення розміру заборгованості позивача на користь відповідача 2 (ТОВ "Променергобуд"), що порушує його права та інтереси, оскільки 01.08.2006 відповідач 2 звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство позивача, у якій просив суд визнати відповідача 2 кредитором позивача на суму 120360,23 грн.; 28.09.2006 відповідачем 2 було збільшено розмір грошових вимог до позивача шляхом подання до господарського суду Донецької області в межах справи №42/157Б заяви №181 про визнання відповідача 2 кредитором у сумі 846472,73 грн., дане збільшення розміру грошових вимог відповідача 2 ґрунтується на договорі уступки права вимоги від 25.07.2006 №25/07, за яким відповідач 2 набув право вимоги щодо виконання позивачем грошових вимог у сумі 484913,64 грн.

На підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судами попередніх судових інстанцій встановлено наступне:

- 25.07.2006 між ТОВ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Променергобуд" укладено договір №25/07 про уступку права вимоги, за умов якого (пункт 1.1) ТОВ "Донбасенергобуд" (первісний кредитор) передає, а ТОВ "Променергобуд" (новий кредитор) набуває право вимоги та стає кредитором за договором поставки товарно-матеріальних цінностей №101л від 15.05.2001 та додаткової угоди до нього №1 від 12.05.2004, укладених між ТОВ "Донбасенергобуд" та ДП "БМУ "Кураховеенергобуд", на суму 484913,64 грн., у тому числі ПДВ;

- на підставі ст. ст. 512, 514, 516, 519 ЦК України та встановлених обставин справи, пов'язаних з укладенням договору уступки права вимоги №25/07 від 25.07.2006, судами зроблено висновок, що до ТОВ "Променергобуд" повинно було перейти право вимоги за договором поставки товарно-матеріальних цінностей №101л від 15.05.2001 та додаткової угоди до нього №1 від 12.05.2004, укладених між ТОВ "Донбасенергобуд" та ДП "БМУ "Кураховеенергобуд", на суму 484913,64 грн.;

- однак, з довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 05.11.2008 №14/4-23/10004 вбачається, що ТОВ "Донбасенергобуд" було зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.03.2004, тоді як договір поставки товарно-матеріальних цінностей №101л був укладений 15.05.2001, отже, в силу ст. ст. 87, 92 ЦК України ТОВ "Донбасенергобуд" на момент укладення договору поставки не мав цивільну право- та дієздатність, оскільки договір укладено до моменту державної реєстрації Товариства;

- таким чином, на момент укладення договору №101л від 15.05.2001 ТОВ "Донбасенергобуд" не був наділений необхідною цивільною дієздатністю щодо вчинення цього правочину, а отже у останнього не виникло право вимоги за даним правочином (не набув правового статусу кредитора за зобов'язанням), що в свою чергу унеможливлює реалізацію ним права уступки права вимоги за таким зобов'язанням іншій юридичній особі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, задовольняючі позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного позивачем правочину уступки права вимоги, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки залежить від основного зобов'язання, який її породжує, тобто передана новому кредитору вимога має бути дійсною. Відтак принципового значення набуває питання встановлення дійсності основного зобов'язання, за яким відбулась уступка права вимоги.

Встановивши, що договір поставки товарно-матеріальних цінностей №101л від 15.05.2001 та додаткова угода до нього №1 від 12.05.2004, укладені між ТОВ "Донбасенергобуд" та ДП "БМУ "Кураховеенергобуд", на суму 484913,64 грн., вчинені з порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України (що свідчить про відсутність існування дійсного грошового зобов'язання), судами зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним з моменту вчинення договору уступки права вимоги №25/07 від 25.07.2006, укладеного між ТОВ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Променергобуд".

Посилання скаржника у касаційній скарзі на незастосування судами попередніх судових інстанцій положень п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, відповідно до яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва з посиланням на договір купівлі-продажу цілісного майнового-комплексу від 27.07.2004, вчиненого між ВАТ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Донбасенергобуд", та на існування справи про банкрутство №42/157Б, предметом розгляду якої були зміст, розмір, підстави виникнення додаткових вимог ТОВ "Променергобуд", що виникли з оспорюваного договору уступки права вимоги, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Отже, доводи скаржника щодо неналежної оцінки судами попередніх судових інстанцій наявних у матеріалах справи доказів (зокрема, договору купівлі-продажу цілісного майнового-комплексу від 27.07.2004, вчиненого між ВАТ "Донбасенергобуд" та ТОВ "Донбасенергобуд") не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.