Рішенням від 06.10.2008 господарського суду Черкаської області позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 31.12.2005, укладений між Потаською сільською радою та ТОВ "Дукра агро", з відповідача в доход Державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. –на ІТЗ судового процесу.

Постановою від 14.01.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду, Перший заступник прокурора Черкаської області вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційне подання залишити без задоволення.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди землі від 31.12.2005, укладеного на підставі рішення Потаської сільської ради від 15.11.2005 № 26-3 між Потаською сільською радою та ТОВ "Дукра агро" та зареєстрованого у Маньківському районному відділі ЧРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2006 за №4, відповідачем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення розміром 4,4547 га під розміщення комплексу нежитлових будівель, що знаходяться по вул. Українська, 9 в с. Поташ Маньківського району Черкаської області, строком на 3 роки.

Додатковою угодою від 04.09.2007 сторонами внесено зміни до умов вказаного вище договору в частині строку його дії та розміру орендної плати.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що у розділі "Умови використання земельної ділянки" не зазначено умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у цьому зв’язку суд апеляційної інстанції обгрунтовано послався на ст. 215 Цивільного кодексу, згідно якої якою підставою недійсності правочину передбачено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що згідно п.п. 1, 15 спірного договору відповідачу передано в користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення комплексу нежитлових будівель для комерційного використання, у зв’язку з чим суд дійшов обгрунтованого висновку, що умовою використання орендованої земельної ділянки є її комерційне використання під розміщення комплексу нежитлових будівель.

З врахуванням викладеного, а також того, що Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, передбачено, що одним із видів цільового використання землі є її комерційне використання, правомірним вбачається висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що договір оренди землі від 31.12.2005 укладений між Потаською сільською радою Маньківського району Черкаської області та ТОВ всупереч вимогам чинного законодавства.

З оглядну на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.