У червні 2008 рокуОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку статутного фонду ТОВ "Міф" у розмірі 12% вартістю 13,41 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2008 року порушено провадження у справі № 31/173, прийнято та призначено до розгляду позовну заяву, залучено до участі у справі ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ТОВ "Міф" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову.

У липні 2008 року ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. звернулись до господарського суду із заявою про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, в якій просили суд визнати право власності на частки статутного фонду ТОВ "Міф" у розмірі 12% за кожним із них, визнати недійсним рішення засновника ТОВ "Міф" ОСОБА_2. про затвердження нової редакції статуту, визнати недійсною нову редакцію статуту ТОВ "Міф" та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11-14.07.2008 року залучено ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. до участі у справі № 31/173 третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2008 року з метою забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили у даній справі місцевий суд з власної ініціативи в порядку ст. 67 ГПК України заборонив ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню та обтяженню правами третіх осіб частки в статутному фонді ТОВ "Міф" в розмірі 84%.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2., ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2008 року в частині забезпечення позову –накладання заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню та обтяженню правами третіх осіб частки в статутному фонді ТОВ "Міф" в розмірі 84% –скасовано.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2008 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог у даній справі є визнання за ОСОБА_1 права власності на 12% статутного фонду ТОВ "Міф".

Скасовуючи ухвалу місцевого суду в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню та обтяженню правами третіх осіб частки статутного фонду ТОВ "Міф" у розмірі 84%, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосований місцевим судом захід забезпечення позову суперечить змісту та меті його накладення, оскільки вимоги третіх осіб не стосуються ні інших, ні паралельних часток, а є направленими лише на ту саму частку статутного фонду, на яку претендує позивач.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду та вважає на необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приймаючи рішення про забезпечення позову відповідно до ст. 66 ГПК України, суд має, з урахуванням доказів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається зі змісту ст. 26 ГПК України, треті особи мають право заявити самостійні вимоги на предмет спору, подавши позов до однієї або обох сторін, відтак, судове рішення щодо позовних вимог третіх осіб може бути прийнято тільки в межах предмету спору.

Оскільки предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання права власності на 12% статутного фонду ТОВ "Міф", вимоги третіх осіб про визнання права власності на заявлені частки статутного фонду в межах розгляду даної справи можуть стосуватись лише тієї частки, на яку претендує позивач.

Проте, застосовуючи вказаний захід забезпечення позову, господарський суд першої інстанції зазначені вище обставини належним чином не з’ясував і, заборонивши відповідачу вчиняти дії щодо фактично розпорядження 84 відсотками статутного фонду ТОВ "Міф", вчинив дії, що перешкоджають господарській діяльності юридичної особи, а тому, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду в частині забезпечення позову і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі № 31/173 - без змін.