Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №432 від 29.11.2006р., укладеного між сторонами, шляхом підписання додаткової угоди в редакції позивача, наступного змісту: "Пункт 1.1. З метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовано-прибудовані приміщення магазину загальною площею 1448, 70 м2 з входом в підвал, двома крильцями і сходами, зокрема: вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення магазину з № ІІІ-1 по № ІІІ-18, з № ІУ-1 по № ІУ-4 загальною площею 786, 30 м2, приміщення підвалу з № II-1 по № 11-20 загальною площею 662, 40 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі КП СГС "Аррікон" (далі –об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою вартості станом на "31"березня 2007 року –1 132 930 (один мільйон сто тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять) гривень (без урахування ПДВ), зокрема приміщення підвалу –150 810 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот десять) гривень, приміщення першого поверху –982 120 (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі сто двадцять) гривень. Незалежна оцінка вартості об'єкту оренди є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Пункт 2.2. Об'єкт оренди залишається на балансі Орендодавця, з вказівкою, що це майно передане в оренду і зараховано на зовнішньо балансовий рахунок Орендаря з вказівкою, що майно є орендованим і оплачується Орендарем з 10.02.2009 року в сумі 19 648, 66 гривень в т.ч. ПДВ і технічне обслуговування на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна являються власністю Орендодавця.

Пункт 3.1 Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської ради №1617 від 13.03.2007 року і складає 195 226, 85 (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять шість грн. 85 коп.) гривень на рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 12%, 15%, 18%, 100% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою передаваємого в оренду майна станом на "31" березня 2007 року. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату.

Пункт 3.2. Орендна плата складає 19 561, 74 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна грн. 74 коп. в т.ч. ПДВ 20 %) гривень за місяць оренди (станом на квітень 2007 року) і технічне обслуговування: 1 448, 70 (м2) х 0, 06 (грн.) = 86, 92 гривень в т.ч. ПДВ і перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 20 числа поточного місяця з 10.02.2009 року (Додаток № 2).

Орендна плата повинна перераховуватися на рахунок КП СГС "Аррікон".

Оподаткування орендної плати відбувається відповідно до вимог чинного законодавства".

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки згідно з приписами частини третьої статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007р., у шестимісячний строк підлягають обов'язковому перегляду, тому спірний договір оренди №432 від 29.11.2006р. повинен бути переглянутий з подальшим внесенням змін до його умов в частині розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 09.12.2008р. (суддя Головко В.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Антонової І.В., суддів Ткаченка М.І., Прокопанич Г.К.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: Методики розрахунку орендної плати, визначеної для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. (786-95-п) , та неповне з’ясування всіх обставин справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивачта третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на виконання договору оренди нерухомого майна державної власності відповідач за актом приймання-передачі прийняв від орендодавця (позивача) у строкове платне користування нерухоме майно –вбудовано-прибудовані приміщення магазину літер "А" № 292 загальною площею 1 434, 50 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на строк до 30.09.2009 року.

Позивач листом від 30.07.2008 №421 звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договору оренди. У вказаному листі позивач послався на вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2006року № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку та порядку використання плати за орендну державного майна" (1846-2006-п) та рішення Севастопольської міської ради № 1617 від 13.03.2007 року "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя та пропорціях визначення плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя", вказавши на необхідність здійснення перегляду розміру орендної плати, запропонувавши відповідачеві внести зміни до договору оренди відповідно до протоколу узгодження змін.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди в редакції протоколу узгодження змін до договору оренди, що запропонована орендодавцем, орендна плата визначається на підставі рішення Севастопольської міської ради №1617 від 13.03.2007 року і складає 195 226, 85 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 12%, 15 %, 18%, 100% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 31.03.2007 року.

Згідно з пунктом 3.2 договору оренди в редакції позивача, орендна плата складає 19 561, 74 грн. за місяць оренди та 1 448, 70 грн. за технічне обслуговування і перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 20 числа поточного місяця з 01.04.2007 року.

Пунктом 1.1. запропонованих змін також визначено, що з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовано-прибудовані приміщення магазину загальною площею 1448, 70 м2 з входом в підвал, двома крильцями і сходами, зокрема: вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення магазину з № ІІІ-1 по № ІІІ-18, з № ІУ-1 по № ІУ-4 загальною площею 786, 30 м2, приміщення підвалу з № II-1 по № 11-20 загальною площею 662, 40 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відмова відповідача внести зміни до договору оренди комунального майна №432 від 29.11.2006 року шляхом підписання додаткової угоди в редакції позивача, стала підставою для звернення позивача до господарського суду.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N786 (786-95-п) , із внесеними до неї змінами постановою №1846 (1846-2006-п) , встановлює порядок розрахунку плати за оренду тільки державного майна та не розповсюджується на правовідносини, що пов’язані з орендою комунального майна, а ставки орендної плати для комунального майна Кабінетом Міністрів України не затверджені.

Скасовуючи це рішення та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходи з того, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди комунального майна щодо орендної плати ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та умовах договору.

Між тим с удові рішення є незаконними і підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, розглядаючи позов суди обох інстанцій досліджували лише правомірність внесення змін до договору оренди в частини розміру орендної плати.

Однак як вбачається, між сторонами укладеного договір оренди нерухомого майна державної власності загальною площею 1434, 50 м2, про те, в запропонованому позивачем проекті додаткової угоди розмір такої площі визначено 1448, 70 м2, а вартість майна, як зазначено в цій додатковій угоді, запропонованій позивачем, складає, згідно з незалежною оцінкою вартості станом на "31"березня 2007 року, –1 132 930 (один мільйон сто тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять) гривень (без урахування ПДВ).

Відповідно, позивач також просить цією додатковою угодою вирішити питання щодо внесення змін до договору оренди стосовно розміру орендної плати.

Про те, суди вирішуючи спір щодо внесення змін до договору оренди державного майна обмежились лише дослідженням правових підстав щодо зміни розміру орендної плати, але щодо правових підстав зміни інших умов договору оренди, правової оцінки не дали.

Відповідно до частини першої статті 47, частини першої статті 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові рішення, прийняті у справі, вказаним вимогам не відповідають.

Оскільки вирішення спору в даній справі пов’язане із дослідженням та оцінкою доказів, з урахуванням вимог ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. та рішення Господарського суду міста Севастополя від 09.12.2008р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.