на постанову господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. по справі № 6/49-Б за заявою Приватної виробничо-комерційної фірми "Сінком" до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод керамічних виробів" про банкрутство, -

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 30.11.2001 р. було порушено провадження по справі №6/49-Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод керамічних виробів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Херсонської області від 31.01.-27.02.2002 р. по справі №6/49-Б було визнано вимоги ініціюючого кредитора в сумі 213853,11 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ляшко О.В.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Херсонської області від 15.07.2002 р. по справі №6/49-Б було затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.12.2002 р. по справі № 6/49-Б введену процедуру санації ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів".

Постановою господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. по справі №6/49-Б /суддя Пінтеліна Т.Г./ визнано ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" банкрутом.

В касаційній скарзі ЗАТ "РеГІДІС" просить постанову господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд на стадію санації боржника до суду першої інстанції в іншому складі суду, та зобов'язати суд розглянуті наступні питання: угоду з інвестором, якою було запропоновано погашення боргів підприємства та відновлення його платоспроможності; призначити керуючого санацією за поданням відділу з питань банкрутства міністерства економіки України; зобов'язати господарський суд вжити всі заходи про відновлення платоспроможності підприємства.

У відзиві на касаційну скаргу комітет кредиторів ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" та в запереченнях на касаційну скаргу ліквідатор ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" Пасека Т.В. просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2008 р. комітетом кредиторів було подано клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (т.ІХ, а.с.147, 148).

Оскаржувана постанова господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. мотивована вищезазначеним клопотанням комітету кредиторів ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів", закінченням строків санації боржника та технічним зносом основних засобів.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до абз.4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку повинен з’ясувати актив і пасив боржника.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, в порушення вимог закону, зазначені обставини справи належним чином не досліджувались господарським судом при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; продовження встановленого строку процедури санації; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, комітету кредиторів не був наданий для схвалення звіт керуючого санацією про фінансовий стан боржника, так як на засідання комітету кредиторів ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" 26.08.2008 р. керуючий санацією Бєлих І.М. не з'явився, не було з’ясоване питання можливості погашення боргів ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" в процедурі санації (т.ІХ, а.с.147).

Разом з тим, як того вимагає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність для чого необхідно належним чином з’ясувати зазначені вище питання.

Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника.

Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає в з’ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, як того вимагає ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В супереч вимог закону, суд першої інстанції, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, належним чином не з ' ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та законодавчо не обгрунтував свої висновки.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В порушення вимог ст. 84 ГПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13 (v0013700-92) , від 25 травня 1998 року N 15 (v0015700-98) , оскаржувана постанова суду від 26.08.2008 р. належним чином не мотивована та законодавчо не обґрунтована.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. по справі про банкрутство ВАТ "Херсонський завод керамічних виробів" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію санації.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати вище викладене, з’ясувати активи та пасиви боржника, а також перевірити їх на предмет можливості застосування до боржника реабілітаційних процедур, і тільки у разі неможливості –вирішити питання у відповідності до вимог закону про застосування до боржника ліквідаційної процедури.