розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ –ЕНЕРГО" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року у справі № 35/234-08 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ –ЕНЕРГО", м. Київ про розірвання договору,

за участю представників сторін:

позивача –Дудка Д.В. (дов. № 8 юр від 31.12.08);

відповідача –Бойко Д.М. (дов. № 2 Д-08 від 29.12.08),

У липні 2008 року позивач –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ЗАТ "УКРГАЗ –ЕНЕРГО" про розірвання договору.

Вказував, що 27.02.07 між ним та відповідачем було укладено договір № 19/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до умов якого він зобов’язався прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в його зоні обслуговування та здійснювати облік такого газу, а замовник (відповідач) –здійснити оплату послуг з транспортування газу на умовах визначених договором.

Зазначав, що на виконання умов договору протягом серпня –грудня 2007 року здійснив транспортування природного газу обсягом 464 432,788 тис.куб.м. на загальну суму 21 456 794,81 грн.

Також зазначав, що у зв’язку з порушенням відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати отриманих послуг, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08 у справі № 42/147 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 15 836 787 грн. 08 коп., постановлено стягнути з ЗАТ "Укргаз-Енерго" на його користь 13 210 463,43 грн.

Посилаючись на наявність підстав до розірвання договору № 19/66/Тр-07 від 27.02.07, що передбачені ст. 651 ЦК України та полягають в не підписанні відповідачем актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу та в порушенні оплати вказаних послуг, позивач просив розірвати спірний договір.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено.

Постановлено розірвати договір про надання послуг з транспортування природного газу № 19/66/Тр-07 від 27.02.07, укладений між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" та ЗАТ "УКРГАЗ –ЕНЕРГО".

Рішення мотивоване посиланнями на істотне порушення відповідачем умов договору, щодо оплати вартості отриманого природного газу, внаслідок чого позивач тривалий час не отримував того на що він розраховував укладаючи договір (плати за транспортування природного газу), що є підставою для розірвання договору відповідно до приписів ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року (колегія суддів у складі: Тищик І.В. –головуючий, Чимбар Л.О., Чохи Л.В.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ "УКРГАЗ –ЕНЕРГО", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 610, 612, 613, 651 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.02.07 між сторонами у справі було укладено договір № 19/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов’язався прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в його зоні обслуговування та здійснювати облік такого газу, а замовник (відповідач) –здійснити оплату послуг з транспортування газу на умовах визначених договором.

Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 4.1 договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється сторонами договору шляхом підписання акту приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем замовнику, на підставі актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договірних зобов’язань позивачем з серпня по грудень 2007 року було здійснено транспортування 464 432,788 тис.куб.м. природного газу, вартість послуг з транспортування якого склала 21 456 794,81грн.; сума оплачена відповідачем становила 8 269 880,84грн.; заборгованість складала 13 210 463,43 грн. і була стягнута на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08 у справі № 42/147 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 15 836 787 грн. 08 коп.

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 11.3 договору термін його дії в частині надання послуг припиняється у випадках: закінчення терміну дії ліцензії однієї із сторін; внесення змін в чинне законодавство, яке змінює порядок забезпечення споживачів природним газом.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі неможливості досягнення згоди сторін в процесі переговорів і консультацій, такий спір передається на вирішення до господарських судів України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством та умовами договору.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги попередніх інстанцій виходили з того, що істотним порушенням відповідачем умов договору слід вважати несплату наданих позивачем послуг з транспортування природного газу за серпень-грудень 2007 року та ухилення від підписання щомісячних актів приймання-передачі послуг з транспортування за вказаний період.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з спірного договору, укладаючи договір позивач розраховував отримувати плату за надані ним послуги з транспортування природного газу, проте встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08 у справі № 42/147 факти свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору, оскільки позивач тривалий час не отримує того, на що він розраховував укладаючи договір.

Враховуючи викладене, розглядаючи спір суди попередніх інстанцій належним чином дослідили та надали правову оцінку укладеному 27.02.07 між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" та ЗАТ "УКРГАЗ –ЕНЕРГО" договору № 19/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу, вірно з’ясували правовідносини сторін та правильно застосували норми матеріального права.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 41 від 06.02.08 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (41-2008-п) до Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.01 (1729-2001-п) з її тексту було виключено зобов’язання газорозподільних та газотранспортних підприємств укладати з товариствами (підприємствами), утвореними за участю Національної компанії "Нафтогаз України", які закуповують природний газ за зовнішньоекономічними контрактами, договори на транспортування природного газу для потреб промислових споживачів, що отримують природний газ, на підставі укладених із зазначеними товариствами договорів, безпосередньо.

Зазначеними змінами в чинному законодавстві змінений порядок забезпечення споживачів природним газом, про що свідчить відсутність зобов’язальної норми для газорозподільних та газотранспортних підприємств щодо укладання договорів на транспортування природного газу і дана обставина є підставою для припинення дії спірного договору, як передбачено п. 11.3 договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договору про надання послуг з транспортування природного газу, оскільки позивач, уклавши договір, позбавлений того, на що він розраховував при його укладенні, а діючим законодавством не передбачено зобов’язальної норми для газотранспортних підприємств щодо укладання договорів на транспортування природного газу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі встановлених фактичних обставин, судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що позивачем не виставлялися рахунки-фактури, а тому відповідач не міг здійснити оплату послуг з транспортування газу, не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до намагань відповідача переоцінити факти, встановлені постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08 у справі № 42/147 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 15 836 787 грн. 08 коп., що суперечить положенням ст. 35 ГПК України, та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо розірвання договору № 19/66/Тр-07 від 27.02.07.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України