Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" про стягнення вартості Доповідач: Волковицька Н.О.

недостачі кокосового горішку по відправках №№50452181, 50183837 у розмірі 41926,67 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008 року з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" стягнуто 29182,25 грн. основної суми та відповідні судові витрати.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" стягнуто 12744,00 грн. основної суми та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" судове рішення скасоване.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 41926,67грн. основного боргу та відповідні судові витрати.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" відмовлено.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2008 року залишити без змін.

Скаржник посилається на статтю 31 Статуту залізниць України, якою передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Таки заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу.

У випадках коли під завантаження поданий несправний вагон за своїм технічним станом, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Посилання апеляційного суду на те, що оскільки недостача вантажу була виявлена на попутній станції Запоріжжя –Ліве, а комерційні акти складені на станції Нікополь, у суду немає підстав звільнити залізницю від відповідальності, оскільки вина її не доведена належними доказами на думку скаржника не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на попутній станції Запоріжжя –Ліве недостача вантажу виявлена не була, а було вжито заходів щодо ущільнення зазорів в люках, про що прямо зазначено в актах загальної форми №№7237, 7238, складених станцією Запоріжжя –Ліве.

Також, заявник посилається на те, що на станції Запоріжжя –Ліве відсутні вагонні ваги, тому неможливо перевірити вагу вантажу та скласти комерційні акти у станції немає можливості.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" відвантажило на адресу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за залізничними накладними №№50183837, 50452181 кокосовий горішок. Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до статті 152 Статуту залізниць України з перевіркою маси вантажу. При цьому виявлено недостачу, що підтверджується комерційними актами від 05.05.2008 року №756016/60, БН №756015/59; від 14.05.2008 року №756020/65.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпромресурси" апеляційний суд виходив із того, що вагони були не справні та дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з вантажовідправника вартості недостачі кокосового горішку.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статей 4-47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом скасоване рішення першої інстанції на підставі пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справу розглянуто за відсутності другого відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання.

Але, розглядаючи спір по суді апеляційний господарський суд не прийняв до уваги, що відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника.

Отже, для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, акта про технічний стан вагону або контейнера, інших матеріалів справи і дати їм відповідну оцінку (п.3.9 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленої у справі постанови та передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з

передачею справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року у справі № 22/370-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.