ВАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення 598569,83 грн. –боргу, 27368,45 грн. –пені, 7812,94 грн. –3% річних, 43060,42 грн. –інфляційних, нарахованих в зв’язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо проведення своєчасного та повного розрахунку за договором № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007р. про надання послуг.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2008 року у справі № 1/279 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року у справі № 1/279 (судді: Корсак В.А., Авдєєв П.В., Коршун Н.М.) рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2008 року змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, п/р 26009001309769 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 34003224, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (м. Маріуполь, 87515, вул. Миколаївська 16, р/р 26007900175722 у філії ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742, код ЄДРПОУ 03361135) 598569,83 грн. –боргу, 58087,98 грн.–пені, 7518,69 грн. - 3% річних; 32385,14 грн - інфляційних; держмито в розмірі 6965,61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. Видати наказ. В іншій частині в позові відмовити"

Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.11.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.09р. у справі № 1/279, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007р. про надання послуг, в частині своєчасного і повного проведення розрахунку. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач розрахувався з позивачем лише частково, сплативши 200000 грн. В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 598569,83 грн.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що відповідач здійснює попередню оплату послуг в наступному порядку: до 5 числа місяця надання послуг –35% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітний місяць; до 15 числа місяця надання послуг –35% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць. Остаточний розрахунок здійснюється до 7 числа місяця, наступного за звітним.

В свою чергу позивач в порушення договірних зобов’язань виставив відповідачу рахунки-фактури для сплати отриманого протягом січня та березня 2008 р. газу із запізненням, лише 27.02.2008 р. та 18.04.2008 р. Зазначене підтверджується наданими позивачем копіями листів про направлення рахунків від 27.02.2008р. № 04-559, від 18.04.2008 р. №04-1040 та копіями поштових фіскальних чеків від 27.02.2008р. та 18.04.2008 р.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача, згідно яких останній взагалі не отримував від позивача рахунків-фактур для сплати за отриманий газ в січні та березні 2008 р., а також те, що вказані листи та поштові чеки не є належними доказами направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур.

Судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що оскільки в договорі не передбачено строку проведення оплати у випадку несвоєчасного виставлення рахунків, а тому підлягає застосуванню положення п.2 ст. 530 ЦК України, а виставленні рахунки слід визнати вимогами для оплати, які боржник мав виконати у 7-денний строк. Відповідно відповідач мав провести розрахунок протягом 7 днів з моменту отримання від позивача виставлені рахунки.

Як було вище вказано, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури для сплати отриманого протягом січня та березня 2008 р. газу із запізненням, лише 27.02.2008 р. та 18.04.2008 р.

При цьому апеляційна інстанція в постанові правильно зауважила, що строк виконання для відповідача зобов’язання з проведення оплати в сумі 287176,84 грн. за поставлений в січні 2008 газ, настав 10.03.2008 р. Строк виконання зобов’язання для відповідача з проведення оплати в сумі 311392,98 грн. за поставлений йому в березні 2008 газ, настав 29.04.2008 р.

Загальна сума заборгованості за отриманий відповідачем газ в січні та березні 2008 р. складає 598569,83 грн.

Докази належного виконання договірних зобов’язань чи погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 598569,83 грн. у відповідності до положень ст.ст. 525, 526, 901 ЦК України та умов укладеного договору.

Позивач в своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на підставі п.7.8. договору неустойку в формі пені, нараховану в сумі 27368,45 грн. (згідно наданого уточнення), а також 7812,94 грн. –3% річних, 43060,42 грн. –інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідачем не був проведений розрахунок з позивачем за поставлений йому в січні 2008 р. (на суму 287176,84 грн.) та березні 2008 р. (на суму 311392,98 грн.) газ, навіть після 27.02.2008 р. та 18.04.2008 р. (дати направлення позивачем рахунків).

Суд апеляційної інстанції, провівши розрахунок пені за прострочку оплати 287176,84 грн. боргу за січень 2008 р. за період з 10.03.2008 р. (дата настання виконання грошового зобов’язання) по 01.09.2008 р. вказав, що за цей період розмір пені складає 32698,78 грн.

Відповідно до розрахунку пені, нарахованої за прострочку оплати суми боргу 311392,98 грн. за березень 2008 р., проведеного колегією за період з 29.04.2008 р. (дата настання виконання грошового зобов’язання) по 01.09.2008 р., складає 25389,19 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведених судом попередньої інстанції перерахунків за вказані періоди сума 3% річних складає 7518,69 грн., а інфляційних –32385,14 грн.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню лише в частині здійсненого перерахунку пені, інфляційних та 3% річних щодо встановлених періодів прострочення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду було змінено, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.