Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради про примусове припинення права на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.09.2008 року по справі № 6/169-08 (суддя Говор Н.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року по справі № 6/169-08 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Веденяпін О. А., Черпак Ю. К.), в позові відмовлено.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на Житомирського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ч. 4 ст. 284 ГК України, 15 ЦК України (435-15) , у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 6/169-08 розпорядженням в. о. Голови Судової палати від 01.06.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 31.01.2003 року 4 сесія 24 скликання Гайсинської міської ради прийняла рішення, п. 3 якого вирішила надати земельну ділянку приватному підприємцю ОСОБА_1 у м. Гайсин по вул. К. Маркса, 55а, площею 0,0036 га для комерційного використання під розміщення торгівельного кіоску з земель загального використання.

На підставі вищезазначеного рішення 04.02.2003 року між Гайсинською міською радою (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0036 га під розміщенням торгівельного кіоску, яка знаходиться в м. Гайсин по вул. К.Маркса, 55а. Земельна ділянка надавалась в оренду строком на 5 років, відповідно до п. 2.2 вказаного договору, починаючи з дня реєстрації договору та до 31.01.2008 року. По закінченні терміну цього договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін. В цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до їх закінчення. Даний договір укладений в письмові формі, зареєстрований в Гайсинській сільській раді за № 17 від 28.02.2003 року.

21.11.2007 року міська рада повідомила позивачку про закінчення терміну дії договору 31.01.2008 року та пропонувала звільнити земельну ділянку в строк до 15.02.2008 року.

06.12.2007 року позивачка подала до Гайсинської міської ради заяву про бажання продовження дії договору оренди земельної ділянки та клопотання про прийняття рішення поновити договір після закінчення строку, на якій його було укладено.

19.12.2007 року 20 сесія 5 скликання Гайсинської міської ради Вінницької області прийняла рішення, п. 3 якого вирішила відмовити в наданні (продовженні) в оренду земельної ділянки по вулиці К.Маркса, 55-а, ОСОБА_1 та з 31.01.2008 року припинити право користування землею у зв'язку з необхідністю використання даної земельної ділянки для громадських потреб міста.

Посилання скаржника на те, що судом невірно зазначено термін дії договору, колегією відхиляється, оскільки судами встановлено, що термін дії договору оренди земельної ділянки від 04.02.2003 року закінчився 31.01.2008 року, що безпосередньо зазначено в п. 2.2. договору.

Відповідно до ст. 15 та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі є його істотною умовою і визначається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до положень Земельного Кодексу України (2768-14) правовою підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що знаходиться у державній чи комунальній власності є рішення власника (орендодавця) в особі відповідних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Судами встановлено, що Гайсинська міська рада не приймала рішення про дострокове розірвання договору оренди землі з позивачкою. Рішенням від 19.12.2007 року відповідач відмовив позивачці у наданні землі в оренду на новий строк, що по суті є висновком з розгляду клопотання про продовження договору оренди на новий термін, а не про розірвання договору.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає про наявність переважного права на поновлення договору оренди. Зазначений довод колегія відхиляє з наступних причин.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Суди дійшли вірного висновку, що переважне право орендаря може бути реалізоване лише у випадку, якщо орендодавець матиме бажання в подальшому використовувати землю шляхом здачі в оренду. За інших намірів використання орендодавцем земельної ділянки після припинення дії договору, зокрема для власного використання, переважне право орендаря не діє.

Місцевим судом встановлено, що орендодавець не має намірів укладати договір оренди з іншим наймачем щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 04.02.2003 року, оскільки ця земельна ділянка необхідна для громадських потреб. Це стверджується зокрема тим, що відповідачем не оголошувалось аукціону на набуття права оренди щодо земельної ділянки, що розташована у м. Гайсині, по вул. К.Маркса 55а, як цього вимагає чинне законодавство.

Будь-яких доказів намірів передачі земельної ділянки в оренду іншій особі позивачем не надано.

Таким чином Гайсинська міська рада діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права користування земельною ділянкою шляхом скасування п. 3 рішення 20 сесії 5 скликання від 19.12. 2007 року Гайсинської міської ради, визнання договору оренди землі, зареєстрованого 28.02.2003 року подовженим на той самий строк на тих самих умовах, а також щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Місцевий та апеляційний суди відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним листа №2.9-2-941 від 21.11.2007 року.

Проте скаржник зазначає, що тим самим суди порушили ст. 15 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів, що вимога про визнання недійсним листа №2.9-2-941 від 21.11.2007 року та визнання недоцільності зміни цільового призначення землі не може бути предметом позову у справі, оскільки статтею 16 ЦК України, ст. 12 ГПК України, договором або Законом не встановлено відповідного способу захисту цивільного права.

Всі інші доводи скаржника щодо права позивача на орендовану земельну ділянку зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним судами обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не вбачається.