Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 (суддя Н.Кутіщева) позов про зобов'язання відповідача укласти з позивачем в його редакції договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач за укладеним 28.04.2006 року договором купівлі-продажу нежитлової будівлі набув право власності на об'єкт нерухомості, рішенням міської ради від 28.02.2007 № 16 позивачу надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під об'єкт нерухомості, відповідний проект розроблений та пройшов державну землевпорядну експертизу, за результатом якої надано позитивний висновок, 27.06.2007 міською радою прийнято рішення № 14 яким затверджено проект відведення земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення експертної грошової оцінки, відповідна оцінка виготовлена та пройшла державну землевпорядну експертизу, за результатом якої надано позитивний висновок, позивач звернувся до міської ради з пропозицією укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки з наданням зазначених документів, однак відповідач відмовився з посиланням на необхідність прийняття рішення про продаж міською радою. Враховуючи що запропонований позивачем проект договору відповідає законодавству, ухилення відповідача від укладення договору є безпідставним.

Відповідач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

Скаржник вказує на те, що необхідною умовою укладення договору є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки і зобов'язання передати земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу без відповідного рішення є порушенням ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Прокурор в касаційному поданні просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

Прокурор вказує на те, що необхідною умовою укладення договору є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки і зобов'язання передати земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу без відповідного рішення є порушенням ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач у відзиві проти доводів прокурора та скаржника заперечує, вважає висновки місцевого господарського суду правомірними, а судове рішення законним та просить залишити його без зміни.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та касаційного подання, заслухавши прокурора та представника позивача, вважає, що скарга та подання підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно з ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки, а відмова органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що хоча ст. 120 ЗК України передбачено право на оформлення права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю і споруду, проте вказана стаття не передбачає звільнення від здійснення передбаченої законом процедури оформлення такого права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Задовольняючи позов про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки суд зазначених норм законодавства щодо відповідності обраного способу захисту порушеному праву не врахував.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання землі у власність) вирішуються на пленарному засіданні ради –сесії з винесенням рішення.

Вирішення питання про надання земельної ділянки є виключним правом ради, рішення ради відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймається на пленарному засіданні.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті прийняття рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ст. 77 зазначеного вище закону, ч.9 ст. 123 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, судом зазначених присів законодавства не враховано, обставин прийняття радою рішення про відмову в наданні земельної ділянки не встановлено. Позовні вимоги про спонукання ради укласти такий договір за зазначених обставин задоволенні не правомірно.