Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

господарського суду Херсонської області

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.10.2008 (суддя Ю.Гридасов) позов про визнання права власності на нерухоме майно –споруду, яка розташована на земельній ділянці за адресою м. Херсон, вул. Комунарів, б/н задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, на земельній ділянці, яка була відведена позивачу для будівництва рішенням міської ради і щодо якої укладено договір оренди, збудована споруда, і відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, якщо це не порушує прав інших осіб.

Прокурор в касаційному поданні просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

Судом не досліджено доказів надання позивачу дозволу на виконання будівельних робіт, не досліджено обставин прийняття об'єкту в експлуатацію згідно встановленого законодавством порядку, суд не надав належної оцінки доводам відповідача, який проти позову заперечив.

Позивач у відзиві проти касаційного подання заперечив, звертає увагу на пропуск прокурором строку на касаційне оскарження судового рішення, зазначає про те, що позивачу було відомо про оскаржуване рішення і він мав змогу вчасно його оскаржити, що не зробив, в вважає, що судом правильно застосована ст. 376 Цивільного кодексу України, просить відмовити у відновленні строку на касаційне оскарження, рішення суду залишити без міни.

Херсонська міська рада та другий відповідач у відзивах на касаційне подання просить справу розглянути без участі їх представника.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання, заслухавши представників позивача та прокурора, вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до норми частини другої ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

З положення, передбаченого частиною третьою ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об’єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об’єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини четвертої ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Місцевим господарським судом відповідні обставини, які свідчать про наявність передбачених законом умов для визнання права власності на самочинно збудований об’єкт досліджені не були.

Судом попередньої інстанцій встановлено, що позивач використовував земельну ділянку під об'єктами щодо яких він просить визнати право власності на умовах оренди згідно з укладеним договором.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій", встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Обставин одержання відповідного дозволу судом не досліджувалося.

За вимогами ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом першої інстанції не встановлено, чи звертався позивач до уповноважених органів з приводу прийняття побудованих об’єктів в експлуатацію, затвердження та реєстрації відповідного акту приймальної комісії згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 (1243-2004-п) .

Судом не з'ясовано обставини, хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомого майна, відношення власника земельної ділянки щодо визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, господарський суд, всупереч вимог ст. 43 ГПК України, не звернув увагу на зазначені обставини та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин судове рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30.10.2008 у справі № 14/436-ПН-08 господарського суду Херсонської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.