Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В жовтні 2008 р. Товариство звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства про визнання права власності на будівлю кафе-бару (літера И-1) загальною площею 138,5 м2, яка розташована за адресою: 83037 м. Донецьк, вул. Кірова, 90.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об’єкту.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2008 р. (суддя Ємельянов А.С.) позов задоволено.

Перегляд рішення в апеляційному порядку не здійснювався.

Не погоджуючись з рішенням, Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того що, будівництво кафе-бару, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90. було здійснено без дозволу на те, належно затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт всупереч вимогам Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Судом встановлено, що відповідно до висновку експертного дослідження №08/91 від 23.09.2008 р. будівельно-технічної спеціалізації, об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі кафе-бару не суперечать вимогам будівельних норм та правил (в тому числі протипожежним та санітарним). Крім того, в результаті проведеного дослідження встановлено добре загальне технічне становище конструкцій, недоліків технічного характеру, які перешкоджають подальшої експлуатації майна, не виявлено.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд врахувавши вимоги п. 5 ст. 376 ЦК України та прийнявши до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання права власності на будівлю кафе-бару (літера И-1) загальною площею 138,5 м2, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова, 90, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, погодитись з покладеними в основу рішення мотивами задоволення позову не можна, оскільки зроблені вони без повної і всебічної перевірки обставин справи та їх належної правової оцінки.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) , підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць, і вони не можуть бути учасниками спору щодо права тієї чи іншої особи на майно, яке підлягає реєстрації, а тому розгляд позову з залученням до участі у справі лише КП "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" є неправильним.

Суб'єктами правовідносин щодо самовільного будівництва відповідно до ст. 376 ЦК України є забудовники, власники чи користувачі землі, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, але останні до участі у не залучені.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано за особою, що здійснила самочинне будівництво, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, яке відповідає будівельним нормам та правилам і не порушує права інших осіб.

Наведені вище умови, за яких може бути визнано право власності на самочинне будівництво судом не з'ясовувалось, і тому з огляду на наведене, незалучення до участі у справі інших учасників спірних відносин судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

В силу п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених частиною другою статті 11110 цього Кодексу.

Неповне дослідження фактичних обставин справи, неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Відтак, судом при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, залучити до участі у справі осіб, чиїх прав та обов'язків стосується даний спір, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України (1798-12) , суд

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради у справі № 8/175пн задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2008 р. у справі № 8/175пн скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.