У лютому 2009 року Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору.

У процесі розгляді справи по суті Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" подало зустрічні позовні заяви до Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 86 458 823,24 грн. та про стягнення 83 751 813,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року у справі № 32/74 (суддя Хрипун О.О.) позов Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" задоволено повністю:

- визнано недійсним Договір про надання кредиту в формі овердрафт від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08, укладений між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта";

- визнано недійсним Договір про надання кредиту в формі овердрафт від 17 вересня 2008 року № 112-ОКЛ/08, укладений між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк"та Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта";

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Закритого акціонерного товариства "Укртатнафта" 6274092,58 грн., сплачених ЗАТ "Укртатнафта" за договором № 68-ОКЛ/08 від 27.05.2008р, та 2933332,38 грн., сплачених ЗАТ "Укртатнафта" за договором № 112-ОКЛ/08 від 17.09.2008 р.,

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Закритого акціонерного товариства "Укртатнафта" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічні позови Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю:

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73 875 221,09 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 5 257 602,15 грн. відсотків за користування безпідставно набутими грошовими коштами та 7 326000,00 грн. інфляційних витрат за договором № 68-ОКЛ/08 від 27.05.2008р.;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73999832,50 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 3 535 981,18 грн. відсотків за користування безпідставно набутими грошовими коштами, 6216000,00 грн. інфляційних втрат за договором № 112-ОКЛ/08 від 17.09.2008 р.;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року (судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Верховець А.А.) рішення господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року у справі № 32/74 змінено;

- резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

- первісний позов задоволено повністю;

- у задоволенні зустрічних позовів відмовлено;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" 6274092,58 грн., сплачених за договором №68-ОКЛ/08 від 27 травня 2008 року;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" 2933332,38 грн., сплачених за договором №112-ОКЛ/08 від 17 вересня 2008 року;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73875221,09 грн., сума кредитних коштів, отриманих за договором №68-ОКЛ/08 від 27 травня 2008 року;

- стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73999832,50 грн., сума кредитних коштів, отриманих за договором №112-ОКЛ/08 від 17 вересня 2008 року;

та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову змінити, застосувавши наслідки недійсності правочинів від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08, від 17 вересня 2008 року № 112-ОКЛ/08, що встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" також не погоджується з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року та просить зазначену постанову скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне, Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі-Товариство) в особі голови Правління Овчаренко П.В, який діяв на підставі Статуту, та Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі-Банк) в особі заступника директора з корпоративного бізнесу Соломієнко Т.І., яка діяла на підставі довіреності, 27 травня 2008 року уклали договір про надання кредиту в формі овердрафт № 68-ОКЛ/08, а також 17 вересня 2008 року уклали договір про надання кредиту в формі овердрафт № 112-ОКЛ/08 (далі договори).

Згідно з умовами договору про надання кредиту в формі овердрафт № 68-ОКЛ/08 Банк надав Товариству кредит у формі овердрафт, з лімітом овердрафту 74 000 000,00 грн., строком дії овердрафту до 27 травня 2009 року, розмір відсотків за користування овердрафтом складає 22 % річних, розмір комісії за управління овердрафтом 3 % від вільного залишку ліміту овердрафту. Згідно з умовами договору про надання кредиту в формі овердрафт № 112-ОКЛ/08 Банк надав Товариству кредит у формі овердрафт, з лімітом овердрафту 74 000 000.00 грн., строком дії овердрафту до 17 грудня 2008 року, розмір відсотків за користування овердрафтом складає 23 % річних, розмір комісії за управління овердрафтом - 3 % від вільного залишку ліміту овердрафту.

Відповідно до п. 8.4.13 Статуту Товариства до компетенції Наглядової Ради відноситься, зокрема, попереднє затвердження правочинів (або декількох зв'язаних правочинів) на суму, яка складає від 10 % до 50 % розміру Статутного фонду Товариства, а також обов'язкове затвердження договорів, підписаних за даними угодами, після чого такі договори набувають законної сили.

Зі змісту п. 3.1 Статуту Позивача за первісним позовом Статутний фонд Товариства складає 740 638 210,00 грн. При цьому, сума договору про надання кредиту в формі овердрафт № 68-ОКЛ/08 від 27 травня 2008 року з урахуванням сплати відсотків в розмірі 22 % річних та комісії за управління овердрафтом в розмірі 3% річних від вільного залишку ліміту овердрафту, перевищує 10 % розміру Статутного фонду Товариства. Сума договору про надання кредиту в формі овердрафт № 112-ОКЛ/08 від 17 вересня 2008 року з урахуванням сплати відсотків та комісії у встановлених вказаним договором розмірах також Перевищує 10 % розміру статутного фонду Товариства.

Таким чином, спірні договори по відношенню до Товариства є правочинами, укладеними на суми, що складають більше 10% розміру статутного фонду Товариства. У свою чергу, правочини з такими кількісними характеристиками предметів договорів підпадають під дію положень пункту 8.4.13 Статуту Товариства, коли їх укладення потребує попереднього затвердження та обов'язкового наступного затвердження Наглядовою Радою Товариства, оскільки відносяться до компетенції Наглядової Ради Товариства.

Правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи. Угода, укладена юридичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутною, тобто укладеною у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документах юридичної особи. При цьому, під цілями діяльності юридичної особи потрібно розуміти не лише її основні виробничо-господарські, соціальні та інші завдання, але також і не заборонені законом допоміжні операції, необхідні для досягнення основних цілей, що стоять перед юридичною особою. Коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Отже, підприємства та організації можуть укладати й різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності і випливають з останньої.

Частиною 1 статті 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова (спостережна) рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

При цьому юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ст. 91 Цивільного кодексу України).

Посадовою особою Товариства, уповноваженою без довіреності укладати від імені Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" договори відповідно до пункту 10.2 Статуту Товариства, є Голова правління.

Викладене свідчить про те, що спірні договори за своїм змістом та розміром зобов'язань сторін підпадають під обов'язковість як попереднього так і наступного затвердження Наглядовою Радою Позивача за первісним позовом. Жодного затвердження Наглядовою Радою Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" не здійснювалось.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що голова правління Товариства Овчаренко П.В. при укладенні оспорюваних договорів перевищив свої повноваження, а саме: уклав договори від імені Товариства без згоди уповноваженого на вчинення такої дії органу Товариства, крім того, ці правочини не були схвалені в подальшому уповноваженим органом Товариства.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договору про надання кредиту в формі овердрафт від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08 та договору про надання кредиту в формі овердрафт від 17 вересня 2008 року № 112-ОКЛ/08 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Також, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, для дійсності оспорюваних правочинів недостатньо наявності повноважень голови правління на укладання договорів, а тому порушення встановленого порядку затвердження оспорюваних договорів тягне за собою їх недійсність, що прямо передбачено п. 8.4.13 Статуту Товариства.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 одним із способів захисту прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення. Вимога про повернення сторін в первісний стан спрямована саме на відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору про надання кредиту в формі овердрафт від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08 Товариством отримано від Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73 875 221,09 грн., а на виконання умов договору про надання кредиту в формі овердрафт від 17 вересня 2008 року №112-ОКЛ/08 Товариством отримано від Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" 73 999 832,50 грн. Зазначені грошові кошти на момент розгляду спору Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" Закритому акціонерному товариству "Альфа-Банк" не повернуті.

Відповідно до умов договору від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08 Товариством на користь Банку було перераховано грошові кошти в загальній сумі 6 274 092,58 грн., з яких 5 913 641,59 грн. - як сплату відсотків за користування кредитом у формі овердрафт (5 886 07,14 грн. - сплачено Позивачем за первісним позовом, 46 492,45 грн. - списано Відповідачем за первісним позовом з рахунків Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" за умовами розділу 5 зазначеного договору), а також 341 526,99 грн. сплачено Товариством в рахунок сплати комісії за обслуговування кредиту у формі овердрафт за умовами розділу 6 зазначеного договору.

Відповідно до умов договору від 17 вересня 2008 року № 112-ОКЛ/08 Товариством на користь Банку було перераховано грошові кошти в загальній сумі 2 933 332,38 грн., з яких 2 845 939,66 грн. як сплату відсотків за користування кредитом у формі овердрафт за умовами розділу 5 зазначеного договору, 87 392,72 грн. - як сплати комісії за обслуговування кредиту у формі овердрафт за умовами розділу 6 вказаного договору.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність повернення сторонами у справі отриманих за недійсними правочинами грошових коштів на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: обов’язок повернути отримані за недійсним правочином № 68-ОКЛ/08 від 27.05.2008 грошові кошти - Товариством на користь Банку в сумі 73 875 221,09 грн., та Банком на користь Товариства в сумі 6 274 092,58 грн.; обов’язок повернути, отримані за недійсним правочином № 112-ОКЛ/08 від 17.09.2008 грошові кошти - Товариством на користь Банку в сумі 73 999 832,50 грн., Банком на користь Товариства в сумі 2 933 332,38 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування школи особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, зобов'язання відповідно з ними нормами виникають у разі набуття майна особою за рахунок іншої з відсутністю для цього підстав, встановлених законом або договором.

Враховуючи визнання недійсними договорів про надання кредиту в формі овердрафту від 27 травня 2008 року № 68-ОКЛ/08 та від 17 вересня 2008 року № 1 12-ОКЛ/08, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність одержання Товариством грошових коштів Банку в сумі 73 875 221,09 гри. та в сумі 73 999 832,50 гри. відповідно.

Згідно з ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються відсотки за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 24 січня 2006 року зі справи № 14/130.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 1048 Цивільного кодексу України в частині нарахування відсотків, за користування чужими грошовими коштами, якою визначено, якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір відсотка не встановлено. Аналогічна норма міститься в статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань Встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких умов зустрічні позовні вимоги про стягнення відсотків за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ підлягають задоволенню в розмірах, заявлених Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк".

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 103, ч.1 ст. 104, ч.2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, чого останньою зроблено не було, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Київським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 16 квітня 2009 року не було дотримано вищенаведені норми права, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить діючому законодавству.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року у справі № 32/74 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року у справі № 32/74 –залишенню без змін.