У лютому 2008 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 р. "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", посилаючись, зокрема, на приписи статей 53, 62 Закону України "Про природно –заповідний фонд України".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішення було схвалено схему меж ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", згідно із якою була зменшена площа заказника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В поясненнях на позовну заяву третя особа зазначала про безпідставність позовних вимог посилаючись на те, що відсутній жодний документ, який би вказував на те, в яких розмірах Київська міська рада затвердила розмір заказника "Острів Жуків".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2008 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальну організацію "Центр містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третю особу на стороні позивача - Всеукраїнську екологічну громадську організацію "Національний екологічний центр України".

Комунальна організація "Центр містобудування та архітектури" в поясненнях на позовну заяву зазначала, що Київська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах повноважень, а доказів наявних в матеріалах справи не достатньо для того, щоб зробити висновок про невідповідність вказаного рішення законодавству та визнання його недійсним.

В поясненнях на позовну заяву третя особа Всеукраїнська екологічна громадська організація "Національний екологічний центр України" просила задовольнити позовні вимоги прокурора та вказувало на те, що спірне рішення не відповідає нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. (суддя Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті Київською міською радою рішення № 162/1996 від 22.08.2007 р. було додержано вимоги чинного законодавства, Київська міська рада діяла в межах компетенції, визначеній Законами України "Про планування і забудови території" (1699-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) , а тому підстави для визнання рішення недійсним відсутні.

За апеляційним поданням заступника прокурора м. Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О., Буравльов С.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. в апеляційному порядку,

постановою від 18.09.208 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнав рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 р. "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" недійсним.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначав, що при прийнятті спірного рішення Київська міська рада, зокрема, порушила пункт 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтю 12 Закону України "Про планування і забудову територій".

Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 р. та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оспорюване рішення Київської міської ради носить організаційний характер, а метою прийняття рішення виступало врегулювання поточних питань фактичного створення заказника, а не встановлення його площі, а також дійшов обґрунтованого висновку, що рада діяла в межах визначеної компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, скаржник зазначав, що судом апеляційної інстанції в порушення приписів процесуального законодавства розгляд справи було продовжено після заміни в складі колегії суддів, а не розпочато розгляд справи з початку.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа - Всеукраїнська екологічна громадська організація "Національний екологічний центр України" просила відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на її необґрунтованість та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 р., зокрема, зазначаючи, що детальний план острова Жуків затверджений не був, у зв'язку з чим і не може бути підставою для прийняття рішень Київською міською радою.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, організація землеустрою.

Межі земельних ділянок об'єктів природно – заповідного фонду встановлюються у загальному порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції Київської міської ради належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно –заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про природно –заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі зазначеної норми та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) Київською міською радою було прийнято рішення від 02.12.1999 р. № 147/649 (ra0147023-99) "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві", згідно якого острів Жуків було оголошено ландшафтним заказником місцевого значення.

При цьому, вказаним рішенням межі території об'єктів природно – заповідного фонду не встановлювались.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про природно –заповідний фонд України" Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві передало під охорону заповідний об'єкт ландшафтний заказник "Острів Жуків" місцевого значення 630 га, про що свідчить охоронне зобов'язання № 4-2-8 від 20.12.2002 р.

Пунктом 9 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 (ra0806023-05) "Про затвердження програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення № 147/649 можуть бути включені до складу заказника, з чого також вбачається, що межі заказника не встановлювались.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 2 статті 47 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.

Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 4 вказаної норми).

Відповідно до положень пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно –заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційоного та історико –культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1094 (1094-2004-п) , проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно –заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

27.10.2005 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 271/3732 (ra_271023-05) "Про затвердження схеми планування частини території південного планувального району Голосіївського адміністративного району м. Києва", як основу визначення його структури, зонування території, подальшого розроблення детальних планів територій окремих кварталів.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 162/1996 (ra_162023-07) від 22.08.2007р. "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів".

З метою забезпечення комплексного розвитку зеленої зони міста Києва, прискорення процедури створення нових об'єктів природно – заповідного фонду, відповідно до детального плану території острова Жуків, схваленого архітектурно –містобудівною радою при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) від 18.04.2007 р. та згідно з еколого –містобудівною оцінкою території, підготовленою ДП "НДПІ містобудування", керуючись законами "Про планування і забудови території" (1699-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) та "Про природно –заповідний фонд України" (2456-12) , Київська міська рада, зокрема, вирішила:

1. Схвалити схему ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", розроблену комунальним об'єднанням "Центр містобудування та архітектури", у складі детального плану території острова Жуків.

2. Доручити Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винести на розгляд Київської міської ради детальний план території острова Жуків від 01.10.2007 р.

3. Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів".

4. Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі детального плану території острова Жуків та проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", після їх затвердження в установленому порядку, доручено забезпечити організацію виконання робіт щодо встановлення меж заказника.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення Київради за своєю суттю носить організаційний характер.

Крім того, зміст оспорюваного рішення не містить будь –яких відомостей щодо визначення меж та розміру ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів".

Вказані питання відповідно до пунктів 2, 3, 4 оспорюваного рішення покладені на відповідні державні установи, а тому, висновки суду апеляційної інстанції щодо зменшення розміру ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" є передчасними за відсутністю, зокрема: розроблених Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) детального плану території острова Жуків та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" і затвердження їх у встановленому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання акта недійсним лише у тому разі, коди відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Якщо акт відповідає вимогам чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склались, окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Встановлені обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про відсутність порушення відповідачем відповідних норм діючого законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.

При цьому, в порушення вимог статті 105 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції встановлені судом першої інстанції обставини справи спростовані на підставі належних доказів не були.

В постанові суд апеляційної інстанції посилався на різні розміри заказника, які ґрунтувались виключно на обгрунтуваннях науковців та наукових установ.

При цьому, жоден з варіантів запропонованих меж, на момент прийняття оспорюваного рішення, затверджений в установленому законом порядку не був.

Це підтверджується і положеннями рішення Київської міської ради від 19.07.2005р. № 806/3381 (ra0806023-05) "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" –утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київради від 02.12.1999 р. №147/649 (ra0147023-99) "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві", можуть бути включені до складу заказника.

У зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у разі виявлення відповідними органами порушень щодо незаконного відведення земельних ділянок, які можуть бути включені до складу заказника, такі рішення міської ради повинні визнаватися недійсними у встановленому законом порядку за відповідними позовами в окремих судових провадження.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки вони не відповідають та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи судом першої інстанції та враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а постанова апеляційної інстанції скасуванню як така, що прийнята в порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 р. у справі № 36/131 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. залишити без змін.