В серпні 2008 року акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків" про стягнення 17537,63 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що представниками компанії було встановлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме: самовільне підключення струмоприймачів (домофонів), про що було складено акти. На підставі цих актів визначено обсяг недоврахованої електроенергії на суму 17537,63 грн., яку відповідач відмовляється сплачувати в добровільному порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року (суддя Савченко А.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків" 17537,63 грн. вартості електричної енергії та 293,37 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року (судді: Істоміна О.А. –головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2008 року співробітниками акціонерної компанії "Харківобленерго" при перевірці будинків, розташованих в місті Харкові за адресами: пр.Перемоги, 61, під'їзди № 1, № 4; пр.Л.Свободи, 48 А, під'їзди № 1, № 3; пр.Перемоги, 67, під'їзд № 9 було встановлено порушення відповідачем п.7.6 Правил користування електричною енергією, а саме: бездоговірне споживання електроенергії, безоблікове, самовільне підключення струмоприймачів (домофонів), про що було складено акти порушень ПКЕЕ.

Акти підписані трьома співробітниками акціонерної компанії "Харківобленерго" та представником відповідача без будь-яких зауважень.

На підставі цих актів комісією з розгляду актів порушення ПКЕЕ визначено обсяг недоврахованої електроенергії на суму 17537,63 грн., відповідачу направлено рахунок на оплату.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій не врахували суттєвих обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, зокрема.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Відповідно до п.5.1 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Пунктом 1.2 Правил визначено, що недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, відповідачем укладались договори на проведення монтажних робіт з мешканцями будинків, розташованих в місті Харкові за адресами: пр.Перемоги, 61, під'їзди № 1, № 4; пр.Л.Свободи, 48 А, під'їзди № 1, № 3; пр.Перемоги, 67, під'їзд № 9.

Проте, самі договори в матеріалах справи відсутні, в порушення вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України судами вони не витребовувалися та не досліджувалися.

З аналізу ч.2 ст. 875 Цивільного кодексу України вбачається, що на виконання монтажник робіт укладається договір будівельного підряду.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відсутність в матеріалах справи договорів на проведення монтажних робіт, укладених між відповідачем та мешканцями будинків, не дає змоги суду визначити власника встановленого обладнання та з'ясувати на кого було покладено обов'язок провести усі необхідні дії, пов'язані з встановленням домофонів, в тому числі і узгодити з енергопостачальною компанією питання стосовно споживання електричної енергії для забезпечення роботи домофонів.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт свідчать про те, що замовники прийняли виконані роботи, пов'язані з установкою домофонів, а також необхідне для їх функціонування обладнання та вказували про повне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків" обумовлених робіт. Жодних претензій підряднику не пред’являлось.

При цьому, як вказано в актах, місце установки комутатора узгоджене з замовником.

З вказаного випливає, що обов'язком відповідача було лише встановлення домофонного обладнання на замовлення мешканців під'їздів відповідних будинків із подальшим переданням цього обладнання мешканцям у власність.

Сам відповідач при цьому не споживає електроенергію, а лише приєднує до електричних мереж обладнання, постачальником та установником якого він є на замовлення мешканців.

Таким чином, відповідач не повинен нести відповідальності за дії чи бездіяьність своїх замовників, які повинні були самостійно узгодити приєднання обладнання, що купується ними та встановлюється підрядною організацією на їхнє замовлення, у їхньому під'їзді, винятково для їхнього користування належною їм системою домофонізації та споживання ними, у зв'язку з цим, електроенергії.

Вказані обставини повинні були бути предметом дослідження при розгляді справи в господарському суді як першої, так і апеляційної інстанції.

Однак, вказаним обставинам суди обох інстанцій оцінки не надали, не встановили на кого було покладено обов'язок узгодити з енергопостачальною організацією місце встановлення струмоприймачів (домофонів) та не з'ясували чи до належного відповідача пред'явлено позов.

Крім того, суди також не з'ясували на балансі якого підприємства знаходяться будинки, розташовані в місті Харкові за адресами: пр.Перемоги, 61, пр.Л.Свободи, пр.Перемоги, 67 та хто здійснює постачання електричної енергії мешканцям цих будинків, в якому обсязі.

Згідно ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Однак, вирішуючи спір по справі, місцевий господарський суд вказаних вимог не виконав та в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зробив висновки без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Проте, розглядаючи справу повторно, апеляційний господарський суд зазначених недоліків не виправив.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, витребувати необхідні докази в порядку ст.ст. 36, 38 Господарського процесуального кодексу України, ретельно з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс Харків" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року та рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року у справі № 33/128-08 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.