Ухвалою від 13.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 б/н від 12.01.09 та касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_2, СПД-ФО ОСОБА_3,

СПД-ФО ОСОБА_4 б/н від 18.12.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.02.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.02.09 представники позивача та третьої особи не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представників відповідачів.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до розгляду на 05.03.09 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В, судді -Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 14.10.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя ОСОБА_5) визначено усунути порушення права ФО-П ОСОБА_5 користування орендованою земельною ділянкою -площадкою Покровського промислового ринку та зобов'язано ФО-П ОСОБА_1, СПД-ФО

ОСОБА_3, ОСОБА_4, СПД-ФО ОСОБА_2 звільнити територію тимчасових торгових рядів з торгівлі промисловими товарами, розташованих на території площі ім.Івана Сірка в смт.Покровське Покровського району Дніпропетровської області.

Визначено вважати договір "На право абонирования торгового места на арендованом земельном участке ЧП ОСОБА_5", укладений 01.10.07 між

ФО-П ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_1, договором про надання послуг.

З ФО-П ОСОБА_1, СПД-ФО ОСОБА_2, СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД-ФО ОСОБА_4 на користь ФО-П ОСОБА_5 стягнуто по 21,25 грн. державного мита та по 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 17.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Павловського П.П., суддів -Швеця В.В., Чус О.В.) апеляційні скарги підприємців

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення від 14.10.08 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані положеннями ст. 125, ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України та тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачі у справі займають торгові місця, що розташовані на земельній ділянці право користування якою належить ФО-П ОСОБА_5, лише на підставі договорів про абонування торгових місць.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,

ФО-П ОСОБА_1, СПД-ФО ОСОБА_2, СПД-ФО ОСОБА_3 та

СПД-ФО ОСОБА_4 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення від 14.10.08 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 17.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 205, ст. 208, ч. 1 ст. 218, ст. 638, ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.02.09 від

ФО-П ОСОБА_5 письмовий відзив на касаційні скарги відповідачів не надійшов, разом з тим згідно ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 09.08.03 між Радою (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки під асфальтованою площадкою Покровського промислового ринку площею 7 822 м-2. При цьому, судами встановлено, що дана земельна ділянка являється складовою частиною площі ім.Івана Сірка та надана ОСОБА_5 в оренду для комерційних потреб, строком на 15 років (договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації 07.11.03).

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.09.05 Рада прийняла рішення № 544-20/IV "Про статус торгових місць з продажу промислових товарів, тимчасово розташованих на площі ім.Івана Сірка в смт.Покровське", яким поклала на ФО-П ОСОБА_5 обов'язок впорядкування торгівлі на орендованій території, надавання послуг підприємцям та проведення стягнення ринкового збору, відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державним комітетом стандартизації метрології та сертифікації України від 26.02.02

№ 57/188/84/105, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.02 за № 288/6576 (z0288-02) (далі -Правила). Судами враховано, що зазначеним рішенням Ради дозволено здійснення торгової діяльності у торгових рядах виключно з використанням тимчасових архітектурних форм (палаток, контейнерів, пересувних прилавків), встановлення та демонтаж яких проводиться у короткі строки та не пошкоджує дорожнє покриття площі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, підприємці -відповідачі у справі, орендують торгові місця на підставі договорів, укладених з ОСОБА_5 "на право абонирования торгового места на арендованом земельном участке ЧП ОСОБА_5"

При цьому, дослідивши вказані договори, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що такі договори є договорами про надання послуг, в яких визначено всі істотні умови: вид послуг, розмір плати за послуги, сторони та порядок їх оплати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно частини третьої зазначеної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відповідачі у справі займають торгові місця на території ринку, що розташований на земельній ділянці комунальної власності, орендарем якої є СПД-ФО ОСОБА_5, на підставі договорів, укладених з СПД-ФО ОСОБА_5

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правове визначення основних положень, що регулюють правовідносини пов'язані з договором про надання послуг встановлено гл. 63 Цивільного кодексу України (435-15) .

Так, згідно ст. 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе в даному випадку звернути увагу також на положення гл. 58 Цивільного кодексу України (435-15) , яка регулює відносини найму (оренди).

Відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно приписів ст.ст. 763, 764 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Стаття 782. Право наймодавця відмовитися від договору найму

Статтями 782, 783, 784 визначено випадки, за яких наймодавець має право відмовитися від договору найму, вимагати розірвання договору найму, а також розірвання договору найму на вимогу наймача.

Разом з тим, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що вирішуючи спір по суті попередні судові інстанції не надали належної правової оцінки договором абонування торгових місць, укладених ФО-П ОСОБА_5 з відповідачами у справі, як власне і питанню чинності таких договорів та їх правовій природі. Проте, визначення даних питань є суттєвим для вирішення даного спору по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим судом при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередньою судовою інстанцією без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційні скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення від 14.10.08 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 17.12.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 18/200-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.