У липні 2008 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хацьки" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Хацьки-Агро" про визнання дій ПП "Хацьки-Агро" щодо заволодіння майном незаконними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.09.2008 року позов задоволено частково, зобов’язано відповідача передати позивачу сівалку з дисками 1997 року виготовлення та навантажувач ПШП 6 1989 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року рішення місцевого господарського суду від 26.09.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями СТОВ "Хацьки" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, СТОВ "Хацьки" створено на базі КСП ім. Ватутіна, є його правонаступником та засноване на спільній частковій власності фізичних та юридичних осіб,.

29.03.2000 року між співвласниками майнового комплексу колишнього КСП ім. Ватутіна (орендодавець) та СТОВ "Хацьки" (орендар) було укладено договір оренди № 2 зі строком дії до 29.03.2005 року (надалі –договір оренди). Відповідно до умов зазначеного договору співвласники передали позивачу у тимчасове володіння та користування майновий комплекс колишнього КСП ім. Ватутіна на умовах оренди.

На виконання умов договору, орендодавець передав майновий комплекс орендарю за актом приймання-передачі.

Судами встановлено, що позивач втратив право користування спірним майном 29.03.2005 року після припинення дії договору оренди, оскільки умовами вказаного договору не передбачено продовження його дії на новий термін за спільною згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2005 року спірний майновий комплекс вибув з користування позивача та був переданий відповідачу за актом приймання-передачі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між представником співвласників майна з відповідачем.

Предметом господарського спору є вимоги позивача –правонаступника КСП ім. Ватутіна - про витребування майна з незаконного володіння відповідача.

Розглядаючи господарський спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнали встановленими факти, викладені в рішенні апеляційного суду Черкаської області від 30.01.2007 року у справі № 22ц-2349 2007 р., яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про продовження терміну дії договору оренди та визнанні недійсним уточненого пайового фонду КСП ім. Ватутіна. Вказаним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05.04.2005 року, встановлено, що спірний майновий комплекс належить на праві спільної часткової власності громадянам –колишнім членам КСП ім. Ватутіна, проте, висновків щодо повернення спірного майна позивачу або співвласникам рішення не містить.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зазначили, що сівалка з дисками 1997 року виготовлення та навантажувач ПШП 6 1989 року була передана позивачу в рахунок кредиторської заборгованості і повинна перебувати у володінні позивача як правонаступника КСП ім. Ватутіна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування майна, яке було предметом договору оренди № 2, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не подано ні правовстановлюючих документів або рішень суду на підтвердження права власності на спірне майно, ні доказів того, що спірне майно було передано йому в користування чи у володіння саме на підставі здійснення повноважень правонаступника КСП ім. Ватутіна. Позивачем також не вказане правове призначення спірного майна після ліквідації КСП та не доведено факт неправомірного вибуття майна з його володіння.

Проте, з висновками судів про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог не можна погодитись з огляду на наступне.

Стаття 38 ГПК України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В порушення вимог статті 38 ГПК України, господарські суди, не витребували необхідні для вирішення спору правовстановлюючі документи для з’ясування обставин, пов’язаних з правонаступництвом (рішення загальних зборів уповноважених представників КСП, передавального або роздільного балансів) і самоусунулись від встановлення вказаних обставин. При цьому, наявній серед матеріалів справи довідці про знаходження спірного майна на балансі позивача (а.с. 111) суди не надали жодної оцінки.

Також судами не надано належної правової оцінки пункту 1.6 Статуту позивача, яким встановлено, що СТОВ "Хацьке" здійснює оперативне управління отриманою (придбаною) землею та майном для досягнення статутної мети.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, факт передачі спірного майна в орендне користування та закінчення договору оренди, не може свідчити про відсутність у позивача права оперативного управління цим майном, оскільки правонаступництво СТОВ "Хацьки" матеріалами справи не спростовано.

Поряд з цим, спростовуючи доводи позивача щодо неправомірності володіння відповідачем спірним майном, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність судових рішень, якими встановлено такий факт, чим порушили приписи статті 43 ГПК України щодо всебічного та повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Зокрема, судами не враховано приписи частини 3 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно якої підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до частини 7 статті 31 зазначеного Закону України, у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

В порушення статті 47 ГПК України (1798-12) , згідно якої судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи, суди попередніх інстанцій не встановили порядок проведення та наслідки ліквідації колективного сільськогосподарського товариства імені Ватутіна.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч наведеним правовим нормам, суди попередніх інстанцій самоусунулись від встановлення обставин правомірності передачі співвласниками колишнього КСП ім. Ватутіна майнових паїв відповідачу, чи відповідають такі дії наказу Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 (z0305-01) року.

Також, для з’ясування питання правомірності володіння відповідачем спірним майновим комплексом судам необхідно було відповідно до вимог ст..35 ГПК України (1798-12) , врахувати рішення господарського суду від 05.12.2007 у справі №13/5461 та рішення апеляційного суду Черкаської області від 30.01.2007 року у справі № 22ц-2349 2007 р., в якій брали участь ті самі сторони.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки рішенню, оформленого протоколом № 2, загальних зборів співвласників майна КСП ім. Ватутіна від 18.08.2006 року за яким позивачу було відчужено 15% вартості спірного майнового комплексу. Дане рішення може мати значення для правильного вирішення даного спору, проте, суди передчасно його не врахували та не витребували, обмежившись застосуванням приписів статті 334 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, господарські суди передчасно спростували доводи позивача щодо неправомірності вибуття спірного майна з його користування та знаходження даного майна без законних підстав у відповідача.

Не встановивши наведених вище суттєвих обставин по справі, не можна вирішити правильно спір по суті.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року та рішення господарського суду Черкаської області від 26.09.2008 року у справі № 13/3795 скасувати.