Розпорядженням №02.03-10/84 від 24.02.2009р. у зв'язку з лікарняним судді Ходаківської І.П.. змінено склад колегії суддів у справі № 10/169-08 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

У березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Мега" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" про стягнення 39089,4 грн. зайво сплачених за технологічну сировину двердолистяних порід (дуб) та послуги з її перевезення у 2005-2006 роках.

Позовні вимоги були вмотивовані посиланням на усну домовленість між сторонами, попередню оплату відповідачу на суму 108950,00 грн., поставку товару та його перевезення на 19860,52 грн., та поверненням частково суми 50000грн. попередньої оплати, і наявністю боргу в сумі 39089,48 грн., які відповідач відмовляється повертати. Позов був обґрунтований ст.526 Цивільного та ст. 173 Господарського кодексів України.

У доповненнях до позовної заяви 10.06.2008 позивач змінив підстави та предмет позову: просив стягнути 39089,48 грн. безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, 15143,26 грн. інфляційних втрат та 3424,88 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2008 у зміні підстав та предмету позову відмовлено, спір розглянуто в первісно заявлених вимогах та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення вмотивоване недоведеністю належними та допустимими доказами наявності домовленості ( договору) щодо поставки технологічної деревини, істотних умов договору: предмету, ціни, строків виконання зобов'язань щодо поставки товару та умов оплати до його передавання продавцем.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.11.2008 за апеляційною скаргою ТОВ "Будіндустрія-Мега" рішення господарського суду Київської області від 10.06.2008 скасоване та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ДП "Білоцерківське лісове господарство" 39089,48 грн. безпідставно набутих коштів та судові витрати, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено.

Постанова апеляційного суду обґрунтована ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його ц себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, а оскільки кошти в сумі 39089,48 грн. перераховані без достатніх правових підстав, то вони підлягають поверненню позивачеві.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.11.2008 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2008 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги "Білоцерківське лісове господарство" посилається на те, що на підставі знову ж таки усної домовленості він надав послуги з перевезення власним автотранспортом для іншої фірми, власником якої е також Кірхан Гюлен, який зобов'язався оплатити ці автопослуги через ТОВ "Будіндустрія-Мега", що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того, щодо повернення сплаченої плати за автоперевезення позивачем не дотримано обов'язковий претензійний досудовий порядок врегулювання розбіжностей та пропущено річний строк позовної давності.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Будіндустрія-Мега" проти доводів касаційної скарги заперечує,вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, а платіжні доручення не підтверджують факт надання послуг з перевезення, а лише є доказом перерахування коштів. Посилання заявника касаційної скарги на обов'язковість досудового врегулювання спору вважає некоректним, оскільки така обов'язковість виключена із Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у 2005 році.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що у травні 2005 року між ТОВ "Будіндустрія - Мега" та ДП "Білоцерківське лісове господарство" була досягнута усна домовленість, відповідно до якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар технологічну сировину твердолистяних порід (дуб) та надати послуги з автоперевезення цього товару, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар та послуги з автоперевезення.

В травні - липні 2005 року ТОВ "Будіндустрія - Мега" перерахувало на рахунок державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" за товар та автотранспортні послуги згідно рахунків - фактури № 01 від 17.05.2005 року, №02 від 23.05.2005 року, № 03 від 07.06.2005 року, № 3,4 від 25.06.2005 року, №8 від 18.07.2005 року 40500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №121 від 17.05.2005 року, № 162 від 21.06.2005 року, №175 від 29.06.2005 року, №176 від 30.06.2005року, №190 від 28.07.2005 року.

11.01.2006 року та 19.07.2006 року позивач перерахував на рахунок відповідача згідно платіжного доручення № З від 11.01.2006 року плату за лісопродукцію згідно рахунку № б/н від 10.01.2006 року 50000 грн., платіжним дорученням № 266 від 19.07.2006 року за технологічну сировину твердолистяних порід рахунок № СФ - 0081 від 19.07.2006 року 15000 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №383 від 07.08.2006. відповідач отримав від позивача за технологічну сировину твердолистяних порід 3450 грн.

Всього позивач перерахував на рахунок відповідача за автотранспорті послуги та за технологічну сировину твердолистяних порід 108 950 грн.

По товарно-транспортній накладній РН-0000601 від 23.06.2006 та товарно - транспортній накладній РН-0000603 відповідач передав позивачу: технічну сировину та надав автотранспортні послуги на загальну суму 19860, 52 грн.

"Білоцерківське лісове господарство" 07.04.2006 повернуло позивачеві частково перераховані кошти в сумі 50000 грн., решту коштів в сумі 39089,48 грн. не повернуло.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли йому надано тієї форми, про яку домовились сторони, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтями 207, 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із припущення укладання між сторонами договору купівлі-продажу, за яким відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України продавець передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Місцевим господарським судом було встановлено, що сторони не довели належними та допустимими доказами існування між сторонами самої домовленості (договору) щодо поставки (продажу) технологічної сировини твердолистяних порід, доказів встановлення сторонами домовленості істотних умов, а саме: предмету договору, який саме товар в якій кількості має бути поставлений, по якій ціні, та строків виконання зобов'язання, а також умов оплати товару до його передання продавцем покупцю, оскільки платіжні доручення про перерахування коштів ці обставини не встановлюють.

Встановивши відсутність підтверджених належними доказами договірних відносин між сторонами, одержання відповідачем коштів від позивача, передачу товару та надання послуг з перевезення на суму 19860, 52 грн., повернення позивачеві частково кошти в сумі 50000 грн., у задоволенні позову про повернення решти коштів в сумі 39089,48 грн. суд першої інстанції відмовив помилково.

Натомість апеляційний суд правильно дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 39089, 48 грн., оскільки договір поставки ( купівлі-продажу) між сторонами у письмовій формі укладений не був.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зазначена обставина також свідчить про те, що перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 39089, 48 грн. перераховані без достатніх правових підстав, а відтак підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги "Білоцерківське лісове господарство" посилається на те, що на підставі усної домовленості було надано послуги з перевезення власним автотранспортом для іншої фірми, власником якої е також Кірхан Гюлен, який зобов'язався оплатити ці автопослуги через ТОВ "Будіндустрія-Мега", що підтверджується платіжними дорученнями, а для повернення сплаченої плати за автоперевезення позивачем не дотримано обов'язковий претензійний досудовий порядок врегулювання розбіжностей та пропущено річний строк позовної давності.

Однак, ці доводи були досліджені судами попередніх інстанцій, і оскільки судами встановлена відсутність підтверджених належними доказами договірних відносин між сторонами та умов цих домовленостей, не можна беззаперечно встановити, що кошти було перераховано в оплату за автоперевезення, для яких встановлено річний строк позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційним судом цим обставинам надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -