Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про визнання вимоги ТзОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії про сплату 932,49 грн. згідно рахунку №4847/4/2 незаконною; про стягнення з відповідача 1700 грн. в якості компенсації моральної шкоди.

Заявами від 18 червня 2008 року та від 21 липня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати відсутність у відповідача права вимоги на сплату суми в розмірі 932 грн. 49 коп. згідно рахунку №4847/4/2, нарахованої на підставі акту від 29.09.2007 року №0010572; стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 932 грн. 49 коп., яка ним була безпідставно отримана згідно квитанції від 09.06.2008 року №00190; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1700 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 4 серпня 2008 року (суддя Батюк Г.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2005 року за громадянкою ОСОБА_1було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.02.2005 року.

В Луганській філії ТзОВ "Луганське енергетичне об'єднання" з 01.04.2002 року був відкритий особовий рахунок на оплату електроенергії №50-18-50-064 на побутового споживача ОСОБА_2на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до Правил користування електричною енергією, для населення споживання електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електроенергією укладеного між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електроенергією і укладається на три роки.

Договір на постачання електроенергії з громадянкою ОСОБА_1не укладався.

Згідно з пунктом 19 Правил користування електричною енергією, для населення розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності оплачують електричну енергію, спожиту на потреби підприємницької діяльності, за відповідним тарифом (ціною).

Загальними положеннями Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 року №15/1 (z0433-96) , визначено поняття єдиних роздрібних тарифів - роздрібні тарифи на електричну енергію, яка відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, визначені НКРЕ на підставі наданої ліцензіатами інформації про величини розрахункових роздрібних тарифів та обсягів прогнозованого споживання за класами напруги.

Згідно з роз'ясненням НКРЕ, наданим в листі від 29.04.2003 року № 05-39-13/1425 (vla25227-03) , під терміном побутові потреби слід розуміти споживання електроенергії в житлових приміщеннях (квартирах та приватних будинках) для індивідуального освітлення, приготування їжі (у домах, обладнаних електроплитами), роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), комп'ютерної та оргтехніки та інше.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив, що місцевим господарським судом дана належна правова оцінка доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх доводів. Зокрема, встановлено, що відповідно до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.1999 року №309 (z0152-99) , відпуск електроенергії населенню проводиться за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт/год.

За вказаним тарифом оплачується електроенергія, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів.

Тобто, вказаним Порядком застосування тарифів на електроенергію передбачений вичерпний перелік випадків, в яких оплата за електроенергію повинна здійснюватись населенням за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт/год.

Суд вважає правильними висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про безпідставність тверджень позивача в обґрунтування заявленого позову, оскільки на об'єктах, які не призначені для задоволення побутових потреб фізичних осіб, спожита електроенергія повинна оплачуватись за роздрібним тарифом, встановленим для 1 групи споживачів відповідного класу напруги згідно з пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення.

Як правильно встановлено судами, електроенергія за спірний період використовувалась позивачем не на побутові потреби, а на здійснення будівельних робіт, пов'язаних з переплануванням та переобладнанням квартири під розміщення кафетерію.

Статтею 8 Житлового кодексу УРСР передбачено, що переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися у виняткових випадках за рішенням органів, зазначених у частині 2 статті 7 цього Кодексу, а саме: за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, рішенням десятої сесії п'ятого скликання Луганської міської ради від 24.10.2006 року №10/180 затверджено проект відведення земельних ділянок громадянці ОСОБА_1під будівництво та розміщення окремого зовнішнього входу до приміщення та благоустрій прилеглої території за аАДРЕСА_1 та передано громадянці ОСОБА_1в оренду терміном на 49 років земельні ділянки під будівництво та розміщення окремого зовнішнього входу до приміщення і під благоустрій прилеглої території.

1 грудня 2006 року Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю м.Луганська був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт №410/2006 р.

Будівельно-монтажні роботи за об'єктом - нежитлове приміщення (кафетерій) за аАДРЕСА_1 були здійснені в терміни з листопада 2006 року до серпня 2007 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Згідно технічного паспорту на громадський будинок, квартира АДРЕСА_1 визначена як нежитлове приміщення.

Враховуючи викладене, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про правомірне нарахування відповідачем позивачеві вартості спожитої електроенергії за період з дня проведення перевірки і складання акта від 29.09.2007 року і до 25.01.2008 року - дати заміни електролічильника з застосуванням роздрібного тарифу, оскільки електроенергія за цей період споживалась позивачем не на побутові потреби в жилому приміщенні, а на здійснення в нежилому приміщенні будівельних робіт, пов'язаних з переплануванням та переобладнанням квартири в кафетерій.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, розглядаючи справу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1700 грн. моральної шкоди та визнання відсутності у відповідача права на вимогу про сплату суми в розмірі 932,49 грн., нарахованої на підставі акту від 29.09.2007 року №0010572 про порушення споживачем "Правил користування електричною енергією" за необгрунтованістю цих вимог.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Луганської області від 4 серпня 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.