Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області у липні 2008 року заявлений позов до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу від 06.12.06 №4539 та повернення об'єкту незавершеного будівництва (9-ти поверхового 72- квартирного житлового будинку №1"А"), розташованого в АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі міського відділу капітального будівництва міста Єнакієве, до державної власності. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на виявлене ним, під час здійснення перевірки невиконання

Доповідач: Добролюбова Т.В.

умов спірного договору, в частині підготовки у річний термін з моменту підписання договору документів та здійснення відповідних дій з переоформлення прав забудовника на об'єкт незавершеного будівництва. Позивач зазначав, що листом від 12.06.08 №12-4676 звернувся до відповідача, в порядку статті 188 Господарського кодексу України, з пропозицією розірвати спірний договір у добровільному порядку, проте, останній відповіді на цей лист не надав. При цьому, регіональне відділення посилалось на приписи статей 526, 651 Цивільного кодексу України, пункту 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), пунктів 5,9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 1 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі -продажу таких об'єктів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 №32 (32-2001-п) .

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.08, ухваленим суддею Попковим Д.О., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем пункту 5.7 спірного договору і визнав це підставою для його розірвання. Судове рішення обґрунтоване приписами частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), частини 1 статті 530, статей 610, 611, 614 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 124, 127 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про основи містобудування", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій". Об'єкт незавершеного будівництва повернутий до державної власності на підставі приписів частини 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 1 "Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі -продажу таких об'єктів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 №32 (32-2001-п) . Разом з цим, суд першої інстанції посилаючись на положення статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункт 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" дійшов висновку про підвідомчість цього спору господарському суду.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Калантай М.В. -головуючого, Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., постановою від 18.11.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду питання про зміну спірного договору. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування та залишення поза увагою судами попередніх інстанцій причин невиконання ним пункту 5.7 договору купівлі -продажу, адже, згідно з висновком Єнакіївського відділу комплексного проектування та приписом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій житловий будинок №1"А" знаходиться у аварійному стані та підлягає демонтажу. Скаржник зауважує, що саме через ці обставини ним не оформлювалось право забудовника, оскільки об'єкт підлягає не забудові, а демонтажу. Разом з цим, скаржник вказує на помилкове застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 22 Закону України "Про основи містобудування", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", оскільки, на його думку, цими законами регулюються питання будівництва. Заявник наголошує на необхідності внесення змін до договору купівлі - продажу шляхом доповнення його умовами про проведення демонтажу об'єкта.

Від Приватного підприємця ОСОБА_1 надійшла телеграма, в якій підприємець просить відкласти розгляд справи через незадовільний стан здоров'я. Дане клопотання, колегією суддів залишається без задоволення, з огляду на обмеження строку розгляду касаційної скарги, встановленого статтею - 111-8 Господарського процесуального кодексу України та ненадання заявником доказів, підтверджуючих зазначені обставини.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.06 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області -продавець, уклало з ОСОБА_1, договір купівлі -продажу №4539. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва 9 -ти поверховий, 72 -х квартирний житловий будинок №1"а", розташований за адресою: місто Єнакієве, вул. Промислова, на земельній ділянці площею 0,305 га, що знаходиться на балансі міського відділу капітального будівництва міста Єнакієве, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору. Предметом позову у справі є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу від 06.12.06 №4539 та повернення об'єкту незавершеного будівництва "(9-ти поверхового, 72 квартирного житлового будинку №1"А"), розташованого в місті Єнакієве на вул. Промислова, до державної власності. Підставою позову позивач вважав порушення відповідачем пункту 5.7 договору купівлі -продажу стосовно вчинення дій з переоформлення прав забудовника на цей об'єкт. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Так, відносини з приватизації державного майна регулюються положеннями Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) , Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (2171-12) , Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) . Судами установлено, що обов'язки покупця визначені розділом 5 договору купівлі - продажу, зокрема: покупець зобов'язаний завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію упродовж 5-ти років від дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі -продажу; у річний термін з моменту підписання цього договору підготувати та здійснити відповідні дії з переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва; на вимогу продавця, покупець зобов'язаний упродовж добудови до моменту введення об'єкта в експлуатацію та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов цього договору надавати продавцю для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору. Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд. За приписами статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем на адресу відповідача направлялись листи від 18.01.07 №11-212, від 07.02.08 №12-1119, від 28.03.08 №11-2581 з проханням з'явитися до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з документами, підтверджуючими виконання обов'язків за договором купівлі -продажу. Ці листи отримані відповідачем, про що свідчать, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, вимоги позивача останнім не виконані. Водночас, позивачем направлено запити до Виконавчого комітету Єнакієвської міської ради, Управління архітектури та містобудування Єнакієвської міської ради, Української державної інвестиційної експертизи "Доноблінвестекспертиза" Донецької обласної служби з проханням повідомити чи оформлювались відповідачем правовстановлюючі документи на земельну ділянку, чи звертався відповідач за дозволом на виконання будівельних робіт на об'єкті, чи погоджувалась проектна документація. Дослідивши відповіді на вказані запити та матеріали справи, суди обох інстанцій установили факт ухилення відповідача від виконання умов договору купівлі -продажу в частині підготовки документів і здійснення відповідних дій з переоформлення права забудовника на об'єкт у річний термін з моменту підписання спірного договору купівлі -продажу. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Статтею 32 названого Кодексу передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним вживались заходи спрямовані на переоформлення прав забудовника. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) унормовано, що позивач як орган приватизації управнений у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору у разі невиконання його умов покупцем. Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. Дана норма кореспондує з приписами частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", якою унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі -продажу може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі -продажу. Аналогічні положення містить і спірний договір, зокрема, пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання цього договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у державну власність за рішенням суду. Згідно з пунктом 11.2 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, або об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність. Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним. Відповідно до частин 2 - 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач 06.12.06 направив на адресу відповідача лист про розірвання договору купівлі -продажу від №4539, який отриманий останнім, проте, залишений без відповіді. З огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем умов договору купівлі -продажу, а саме, невиконання обов'язків, встановлених пунктом 5.7 спірного договору, колегія суддів погоджується з висновком судів про підставність розірвання договору купівлі -продажу. За приписами статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі -продажу у зв'язку із невиконанням покупцем договірних зобов'язань, приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність. Відносини пов'язані з поверненням у державну власність об'єкта приватизації, регулюються Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі -продажу таких об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 №32 (32-2001-п) . Згідно пункту 1 цього Порядку у разі розірвання договору купівлі -продажу за рішенням суду об'єкт приватизації повертається до сфери управління органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі -продажу. Таким чином, колегія суддів визнає правомірним повернення об'єкта незавершеного будівництва до державної власності. Довід касаційної скарги про те, що спірний об'єкт знаходиться в аварійному стані і підлягає демонтажу, а не забудові не може бути підставою для скасування судових рішень з огляду на відсутність доказів які б свідчили про внесення відповідних змін до умов договору купівлі -продажу. Посилання скаржника на помилкове застосування судами приписів статті 22 Закону України "Про основи містобудування" та статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" також відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на вірному тлумачення цих норм права. Інші доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів у справі, проте, оцінка доказів та їх перевірка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.08 у справі №37/151пн залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.