TOB "Русь Інтернешнл" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Київської міської ради про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 (про поновлення) в редакції, яка підписана TOB "Русь Інтернешнл", та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - TOB "Русь Інтернешнл" у встановленому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 32/490 (суддя О. Хрипун) позов задоволено повністю, вирішено вважати укладеною з моменту набрання рішенням законної сили угоду до договору оренди земельної ділянки 18.07.2005 за № 82-6-00305 (про поновлення) в редакції, яка підписана ТОВ "Русь Інтернешнл", на умовах визначених угодою, а саме, поновлено на 5 (п'ять) років договір, укладений між сторонами, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Лазаревою Л.І. 06.08.2004 № 10-4024 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконав-

чого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.07.2005 за № 82-6-00305 у книзі записів державної реєстрації договорів; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем "Русь Інтернешнл" у встановленому порядку.

Рішення у справі мотивовано наступними обставинами, що встановлені в ході судового розгляду.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п. 14 рішення Київради від 29.04.2004 № 232/1442 ТОВ "Русь Інтернешнл" передано у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 2,1116 га для експлуатації та обслуговування готельного комплексу на вул. Госпітальній, 4, у Печерському районі м. Києва.

На підставі зазначеного рішення між Київрадою та TOB "Русь Інтернешнл" був укладений договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування готельного комплексу на вул. Госпітальній, 4, у Печерському районі м. Києва, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 18.07.2005 за № 82-6-00305.

Пунктом 11.7 договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Господарським судом було встановлено, що позивач повністю виконує всі умови договору оренди земельної ділянки, зокрема сплачує орендну плату та збудовано автозаправний комплекс, що передбачено договором оренди від 18.07.2005 за № 82-6-00305, і здійснює експлуатацію готельного комплексу.

Згідно зі ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач звернувся до Київради з клопотанням (вих. 35/2 від 27.05.2007) внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305, поновивши його на п'ять років, та надіслав підписані зі свого боку два примірники угоди до договору про поновлення.

З листа Головного управління земельних ресурсів вбачається, що рішення Київради про розгляд питання щодо поновлення договору не приймалось, питання підписання запропонованої позивачем угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 буде вирішено після прийняття Київрадою відповідного рішення.

Господарським судом першої інстанції не прийняті заперечення Київської міської ради про те, що сторонами не було узгоджено усі істотні умови угоди про поновлення договору на той самий строк, оскільки Київрадою не було узгоджено умови угоди про поновлення, з огляду на те, що процедура узгодження умов договору має відбуватись шляхом направлення протоколу розбіжностей до договору або підписанням запропонованої стороною редакції.

При цьому, в оскаржуваному судовому рішенні зауважено, що ні протоколу розбіжностей до договору, ні заперечень щодо редакції договору, яка була надана позивачем до суду, Київською міською радою надано не було.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною четвертою статті 188 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною п'ятою статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 188 та ст. 181 ГК України ТОВ "Русь Інтернешнл" підписало угоду до договору від 18.07.2005 за № 82-6-00305 та надіслало до Київради, яка у двадцятиденний термін зобов'язана була її підписати або надати два примірники протоколу розбіжностей з підписаною угодою.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі рішень Київради. Відповідно до статті 46 цього ж Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Щодо позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - ТОВ "Русь Інтернешнл", у встановленому порядку, то дані вимоги задоволені місцевим господарським судом, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що затверджене рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (ra_182023-02) , дане управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Також, відповідно до рішення Київради від 29.05.2003 № 433/593 (ra0433023-03) "Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві" Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до пункту "з" статті 9 та пункту "є" статті 184 Земельного кодексу України.

Таким чином, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не забезпечило підготовку угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.08.2004 року № 75-6-00130 (про поновлення), у встановленому порядку та не здійснило його державну реєстрацію.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.

ЗАТ "Туристичний комплекс "Либідь", яке не брало участі у даній справі, в порядку ст. 107 ГПК України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняте господарським судом першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що рішення місцевого господарського суду впливає на його права і обов’язки, однак, до участі у справі скаржник залучений не був, що є безумовною підставою для скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції, згідно з ч. 2 ст. 111-10 ГПК України, з огляду на наступне.

ЗАТ "Туристичний комплекс "Либідь" є власником готельного комплексу "Русь", загальною площею 22 934,40 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, (літ. А). За таких обставин, скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 32/490 про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305 (про поновлення) в редакції, яка підписана TOB "Русь Інтернешнл", порушує його права, враховуючи, що земельна ділянка площею 2,1116 га, оренда якої позивачем для експлуатації та обслуговування готельного комплексу на вул. Госпітальній, 4, у Печерському районі м. Києва, продовжена оскаржуваним рішенням.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та скаржника, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство в Україні здійснюється на засадах забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.

Згідно зі ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають

право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

ЗАТ "Туристичний комплекс "Либідь", обґрунтовуючи своє звернення до господарського суду касаційної інстанції на підставі ст. 107 ГПК України, посилається на те, що оскаржуване ним рішення у справі впливає на його майнові права щодо готельного комплексу "Русь", набутих ним на підставі договору купівлі-продажу № 4721 від 22.12.2006, укладеного з одного боку між ТОВ "Вольний Вітер" (продавець), яке діяло відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) за рахунок ТОВ "СЕЛЛ" на підставі іпотечного договору, укладеного між ТОВ "СЕЛЛ" та ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК", а також договору відступлення прав за іпотечним договором, укладеного між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та ТОВ "Вольний Вітер", та, з другого боку, ЗАТ "Туристичний комплекс "Либідь".

До цього, як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 14 рішення Київради від 29.04.2004 № 232/1442 ТОВ "Русь Інтернешнл" передано у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 2,1116 га для експлуатації та обслуговування готельного комплексу на вул. Госпітальній, 4, у Печерському районі м. Києва.

Однак, 30.10.2006 TOB "Русь Інтернешнл" продало готельний комплекс "Русь", загальною площею 22 934,40 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, (літ. А), ТОВ "СЕЛЛ" за укладеним між ними договором купівлі-продажу № 637, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 6376.

Оскільки за умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 18.07.2005 за № 82-6-00305, дія якого поновлена на п'ять років за умовами угоди, що визнана укладеною оскаржуваним рішенням у справі, позивач орендує земельну ділянку площею 2,1116 га для експлуатації та обслуговування готельного комплексу на вул. Госпітальній, 4, у Печерському районі м. Києва, власником якого є скаржник, а отже спір між сторонами у справі щодо поновлення зазначеного договору оренди напряму зачіпає права та інтереси ЗАТ "Туристичний комплекс "Либідь", таким чином, доводи касаційної скарги про те, що оскаржуваний судовий акт стосується прав та обов'язків скаржника є обґрунтованими.

Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України рішення місцевого або постанова апеляційного господарського суду підлягає у будь-якому випадку скасуванню, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зазначена норма втілює принцип законності та доступності правосуддя, зміст якого полягає у забезпечені ефективних засобів правового захисту прав та законних інтересів особи незалежним та неупередженим судом.

Враховуючи викладене, господарський суд касаційної інстанції вважає, що при вирішенні спору господарським судом першої інстанції було допущено істотне порушення норм процесуального права, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, яке, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, не може бути усунуте, а тому касаційна скарга підлягає до задоволення, рішення місцевого господарського суду –до скасування, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дійшовши висновку про скасування рішення, Вищий господарський суд виходить з того, що відповідно до норм чинного законодавства та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення суду є законним в тому випадку, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення, за встановлених судом обставин, зазначеним вимогам не відповідає.

З'ясування дійсних прав та обов'язків скаржника, а також законний та обґрунтований висновок щодо ймовірності їх порушення, можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства у судовому процесі за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Під час здійснення касаційного провадження касаційна інстанція керується нормами розділу XII1 ГПК України (1798-12) і згідно п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для скасування судового акту та передачі справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на викладене, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити дійсні права та обов'язки сторін спірних правовідносин, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права та зробити законний та обґрунтований висновок.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Либідь" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 32/490 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

М. Малетич111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 111-12 Господарського процесуального кодексу України 111-12 Господарського процесуального кодексу України 111-12 Господарського процесуального кодексу України 111-12 Господарського процесуального кодексу України 111-12 Господарського процесуального кодексу України