Дочірнє підприємство "Глобинеагропродукт" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" про зобов'язання повернути майно –Комбайн бурячний "HOLMER" 1994 року випуску, реєстраційний №21000 НО, а також визнання за позивачем права власності та зобов'язання передати майно: Тракторна бригада №1, Переробка, СТФ №1, Продуктова комора, Автопарк, Плотня та пилорама, контора в с. Манжелія Глобинського району Полтавської області; Тракторна бригада №2, Тік (токове господарство) в с. Ламане Глобинського району Полтавської області.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем укладеного сторонами договору купівлі-продажу на умовах розстрочки розрахунків щодо оплати придбаного майна (Комбайну), у зв'язку з чим його борг перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій становить 1185570 грн. З огляду на такі обставини позивач має намір відшкодувати вказану суму заборгованості за рахунок вищевказаного спірного майна, переданого в заставу, шляхом набуття на нього права власності.

Ухвалою від 02.08.07 господарський суд Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) припинив провадження у справі, затвердивши мирову угоду між сторонами, згідно з якою відповідач в рахунок погашення свого боргу передає у власність позивача спірне в справі майно, а позивач дозволяє відповідачу використання цього майна на умовах укладеного в подальшому договору оренди до кінця 2008 року, Комбайн залишається в користуванні відповідача на безоплатній основі до 31.12.07.

Ухвалою від 15.01.09 Вищий господарський суд України призначив до розгляду в судовому засіданні клопотання про прийняття до провадження касаційної скарги Державної податкової інспекції у Полтавській області, в якій заявлено вимоги про скасування вказаної ухвали суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного господарського суду мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залучені до участі у справі, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується їх прав та обов’язків.

В силу ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Звертаючись з касаційною скаргою, Державна податкова інспекція у Полтавській області, яка не була залучена до участі в даній справі, доводить, що оспорювана ухвала суду першої інстанції порушує її права і обов'язки як контролюючого органу зі сплати податків і зборів. Скаржник посилається на обставини приєднання до зведеного виконавчого провадження стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Манжелія" наказу про примусове виконання рішення у справі №17/228 господарського суду Полтавської області, яким задоволено позов прокурора Глобинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Полтавській області про стягнення заборгованості в сумі 447900 грн. При цьому касатор зазначає, що ВДВС Глобинського РУЮ 02.04.04 винесено постанову про накладення арешту на все майно вказаного товариства та оголошення заборони на його відчуження.

Тобто за доводами касатора затверджена судом першої інстанції мирова угода спрямована на ухилення від виконання судових рішень в інших справах, які набули законної сили та передбачають стягнення, зокрема, податкової заборгованості.

Позивачем та відповідачем надано заперечення щодо відновлення касатору процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, в якому вони посилають на відсутність поважних причин пропуску цього строку. Проте такі доводи не підлягають прийняттю до уваги з огляду на те, що Державна податкова інспекція у Полтавській області є особою, що не була залучена до участі в даній справі.

Також позивач і відповідач наголошують на відсутності порушення прав і обов'язків касатора, оскільки мирова угода затверджена в межах спору щодо виконання сторонами зобов'язань за цивільно-правовими угодами, до того ж позивач як заставодержатель має першочергове право на задоволення вимог. Крім того, відповідач зазначає про порушення 09.02.08 господарським судом Полтавської області провадження у справі про його банкрутство та оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У судових засіданнях 04.02.09 та 25.02.09 представники сторін підтвердили обставини накладення арешту на майно відповідача, але заперечили щодо включення до обсягу арештованого майна об'єктів, визначених у мировій угоді в даній справі.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди, яка передбачає перехід права власності на спірне майно, не досліджувались обставини щодо відсутності заборон на відчуження цього майна, позивачем і відповідачем у касаційній інстанції наявність обставин накладення арешту по суті не спростовується, а обсяг арештованого майна не може бути встановлений в касаційній інстанції відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про прийняття касаційної скарги до провадження з відновленням пропущеного процесуального строку та розгляд її по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом касаційного оскарження визначена ухвала господарського суду Полтавської області про затвердження мирової угоди між сторонами та припинення провадження у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України ухвалу про припинення провадження в справі може бути оскаржено.

Затвердження судом мирової угоди передбачено ст. 78 ГПК України, згідно з ч.ч. 2, 3 якої до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін; мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Тобто умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору, та не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. З метою забезпечення законності затверджуваної мирової угоди, якщо її умови містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном, зокрема, відсутність певних заборон з цього приводу.

Згідно з затвердженою між сторонами в даній справі мировою угодою відповідач в рахунок погашення свого боргу передає у власність позивача спірне в справі майно.

Проте всупереч вимогам ст. 86 ГПК України з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається дослідження судом обставин щодо наявності у відповідача повноважень на розпорядження відповідним майном, зокрема, судом не зазначено про встановлення обставин наявності у відповідача права власності на це майно або іншого права, яке передбачає його відчуження, а також відсутності жодних заборон на таке відчуження, у тому числі застави за укладеними з третіми особами угодами, податкової застави, накладення арешту тощо.

Без з'ясування судом вказаних обставин прийняття ним ухвали про затвердження мирової угоди, яка передбачає відчуження майна, не можна визнати відповідним усім вимогам процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 47, 43, 78, 86 ГПК України (1798-12) .

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди та направлення справи до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду питання про затвердження мирової угоди з дотриманням усіх вимог господарського процесуального законодавства.