У лютому 2007 р. заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (далі –Міністерство), Національного спортивного комплексу "Олімпійський" (далі –Комплекс) та Київської міської ради (далі –Рада) до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 26.03.2002 р. між Радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юджин" (далі –Товариство) та зареєстровані приватним нотаріусом Руденком В.О. у реєстрі за № 2971 та № 2972 (далі –Договір № 2971 та Договір № 2972), з моменту вчинення та припинити права і обов'язки за ними на майбутнє, та зобов'язати Товариство повернути Раді земельні ділянки, одержані за Договорами № 2971 та № 2972.

Позовні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовував тим, що Договори № 2971 та № 2972 укладено на підставі рішення Ради від 14.03.2002 р. № 317/1751 (ra0317023-02) , яке прийнято з порушеннями вимог ст. ст. 9, 20, 123, 149, 151 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України, і, крім того, вказані договори не відповідають вимогам ст. ст. 6 та 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 39 та 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними на підставі норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Заявою № 04/156 від 05.04.2007 р. (т. 1, а. с. 134 –137) Комплекс підтримав позовні вимоги заступника Генерального прокурора України, уточнивши їх шляхом зазначення розташування та площ земельних ділянок, які мають бути повернуті Товариством.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. (суддя Борисенко І.І.) у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. (колегія суддів: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення і постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та мотивовані тим, що

– Договір № 2971 та Договір № 2972 укладено на підставі та на виконання рішення Ради від 14.03.2002 р. № 317/1751 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Юджин" земельних ділянок для будівництва, подальшого обслуговування та експлуатації торговельно-ділового комплексу перед НСК "Олімпійський" з реконструкцією площі на вул. Великій Васильківській (Червоноармійській), 53-55, та житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на перетині вулиць Шота Руставелі та Жилянської у Печерському районі м. Києва", яке є чинним;

– обставини, на які посилається заступник Генерального прокурора України у позовній заяві, не є підставами для визнання Договору № 2971 та Договору № 2972 недійсними, у зв'язку з чим також відсутні підстави для зобов'язання Товариства повернути Раді земельні ділянки, одержані за вказаними договорами.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 34, 35, 43, 103 Господарського процесуального кодексу України, ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 638 Цивільного кодексу України, не застосували ст. ст. 20, 21, 149, 151 Земельного кодексу України, ст. ст. 6 та 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 2 та 20 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. ст. 5 та 16 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 37 та 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання Заступника Генерального прокурора України, у якому просить залишити його без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. –без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи Заступника Генерального прокурора України, викладені у касаційному поданні, є безпідставними та необґрунтованими, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. – такою, що прийнята у відповідності до вимог законодавства України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційне подання Заступника Генерального прокурора України до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання Заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі –у редакції, чинній на момент укладення Договору № 2971 та Договору № 2972) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , цим та іншими законами України та договором оренди землі.

З наведених норм Закону України "Про оренду землі" (161-14) випливає, що підставою для визнання договору оренди землі недійсним може бути, зокрема, порушення підстав та порядку набуття права на оренду земельної ділянки, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) .

Частини перша та друга ст. 149 Земельного кодексу України передбачають, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У позовній заяві заступник Генерального прокурора України як на одну з підстав для визнання недійсними Договору № 2971 та Договору № 2972 посилався на те, що об'єктами вказаних договорів є земельні ділянки, до складу яких входять земельні ділянки, передані у постійне користування Природничо-науковому ліцею № 145 та Комунальному підприємству "Київський метрополітен", які не були вилучені у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) .

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вказаному твердженню заступника Генерального прокурора України, з урахуванням положень ст. 149 Земельного кодексу України, оцінки не надали та не з'ясували, чи було при укладанні Договору № 2971 та Договору № 2972 додержано підстави та порядок набуття права на оренду земельних ділянок, які є об'єктами вказаних договорів, передбачені Земельним кодексом України (2768-14) , недодержання яких, як зазначалось вище, у відповідності до ст. ст. 7 і 14 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договору оренди землі недійсним відповідно до законів України.

Зокрема, господарськими судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, чи дійсно об'єктами Договору № 2971 та Договору № 2972 є земельні ділянки, до складу яких входять земельні ділянки, передані у постійне користування Природничо-науковому ліцею № 145 та Комунальному підприємству "Київський метрополітен", і, якщо так, чи вилучались відповідні земельні ділянки у Природничо-наукового ліцею № 145 та Комунального підприємства "Київський метрополітен" у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) .

Посилання господарських судів першої та другої інстанції на рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2002 р. у справі № 32/275, яким Товариству "Жовтень" було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Товариства та Ради про визнання недійсним Договору № 2972, оскільки Договір № 2972 є законним та дійсним, як на одну з підстав, з яких заступнику Генерального прокурора України було відмовлено у задоволенні позовних вимог, є необґрунтованими, так як:

– у зазначеній справі не приймали участі ті ж самі сторони, які беруть участь у даній справі, як того вимагає частина друга ст. 35 Господарського процесуального кодексу України;

– господарськими судами не досліджувались підстави позовних вимог у вказаній справі.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.